Сьогодні кожен нормальний представник «нової шляхти» (корумповані чиновницькі династії) оперує певної кількістю статусних ресурсів, серед яких:
1. Земля
2. Нерухомість
3. Автопарк
4. Фіатні рахунки
5. Криптовалютні рахунки
6. Дорогоцінні метали тощо.
Їхні умовно-безумовні попередники у 16-17 століттях будували свій добробут на дещо інших джерелах фінансування і структурі власності. Серед останніх такі цікаві як:
1. Поселення (містечка, селища, футори (хутори);
2. Ліси (гаї, дубрави, форости (хмиз), бортні дерева);
3. Водойми (озера, стави, боброві гони);
4. Земля («пашна» (рілля);
5. МАФи (фільварки, млини, шинки,).
В «Книзі підкоморія», пр, є «луки біля Стримятич», «боброві лови на Красній», «ловля риби і уюн на озері Уюнному» тощо.
Мене як медовара і потенційного пасічника завжди цікавили борті, їх ноумен і феномен. Але, головне, ймовірно те, що це чи не останній пережиток «звичаєвого права». Того, що було нормою 500 років тому і того, що повернулося до України після початку війни.
Власне, станом на зараз я працюю з 3-ма статтями В. Скуратівського з архіву одного етнографічного журналу. Відтак, Вашій увазі пропонується максимально дистильований конспект його праці «Традиційне бортницьке право на Україні» за 1983 рік.
ПОХОДЖЕННЯ БОРТНИЦЬКОГО ПРАВА
1. Бортницьке право виникло як звичаєве, задовго до писемних законів.
2. Його основи були закріплені в «Руській правді», де бортництву присвячено більше статей, ніж будь-якому іншому промислу.
3. Звичаєве право регулювало власність, користування, охорону та спадкування бортей і пасік.
***
ПРИВЛАСНЕННЯ БОРТЕЙ І ЗНАКИ ВЛАСНОСТІ
1. Борть або дупло з бджолами належало тому, хто першим його знайшов і позначив.
2. Найдавніші позначки були простими (зламані гілки, предмети), але ненадійними.
3. Згодом виникли стійкі знаки власності (мітки, клейма), які:
- унеможливлювали підробку,
- ставали юридичним доказом права,
- виконували ще й мистецьку функцію.
Ці знаки — своєрідна «пасічницька абетка», пов’язана з побутом, природою, знаряддями праці, військовою та церковною символікою.
Назви знаків часто згодом ставали прізвиськами і прізвищами.
***
ЗВИЧАЄВЕ І ПИСЕМНЕ ПРАВО
1. «Руська правда» і пізніші кодекси (зокрема Литовський статут) закріплювали норми, вироблені звичаєм.
2. У «Руській правді»:
- за псування борті чи стирання знаків — великі штрафи;
- смертної кари не передбачалося.
3. Литовський статут:
- суттєво посилив покарання, включно зі смертною карою;
- захищав інтереси панівної верхівки;
- сприяв монополізації бортницьких угідь.
4. Автор підкреслює: смертні кари та самосуди не були частиною народного звичаєвого права, а були нав’язані колоніальною адміністрацією.
***
НАРОДНА МОРАЛЬ І БОРОТЬБА З БДЖОЛОДЕРСТВОМ
1. Бджоли в народній свідомості мали високий моральний статус.
2. Крадіжка бджіл прирівнювалася до тяжкого злочину, іноді навіть до вбивства.
3. Покарання за звичаєм:
- публічне биття,
- водіння селом з дошкою ганьби,
- вигнання з громади,
- соціальна стигматизація, що переходила на нащадків.
4. Самосуди траплялися рідко і здебільшого:
- у віддалених поліських селах,
- за участі шляхти або дворян,
- не підтримувалися народною мораллю.
***
5. ПРАВО НА РІЙ І КОНФЛІКТИ
1. Рій належав власникові доти, доки він міг за ним стежити.
2. Якщо рій сідав на дерево іншого господаря — право переходило до нього.
3. Це спричиняло численні конфлікти.
4. Для повернення рою використовували:
- вигуки,
- тріщітки,
- ріжки,
- шум і навіть воду.
5. Звичаєве право регулювало також відстань між пасіками (3–4 км).
***
6. ЦЕХИ-БРАТСТВА БОРТНИКІВ
1. У середньовіччі виникли професійні бортницькі цехи, особливо на Поліссі та Волині.
2. Вони мали:
- власні статути,
- виборну адміністрацію (староста, цехмістр, лавники),
- судову і господарську автономію.
3. Члени:
- сплачували внески воском і грошима,
- дотримувалися суворих моральних норм,
- не мали права самовільно торгувати медом.
4. Центральний символ цеху — свічка як знак єдності.
***
ПОБРАТИМСТВО, БРАТЧИНА І СПІЛЬНА ПАСІКА
1. Існували форми колективного володіння бджолами:
- братчина,
- спілки,
- «єдиніє пчоли».
2. Дарування рою означало встановлення майже родинних зв’язків.
3. Спільне «гледіння бджіл»:
- було святом,
- мало ритуальний характер,
- використовувалося для примирення конфліктів.
***
СПАДКУВАННЯ І РОДИННЕ ПРАВО
1. Знак власності був родовим.
2. Після смерті господаря:
- пасіка переходила до вдови,
- старший син міг тимчасово керувати,
- молодший син зазвичай доглядав батьків.
3. При відокремленні сім’ї син:
- отримував новий знак,
- або додавав елементи до старого.
***
ЗВИЧАЇ, ПОВ’ЯЗАНІ З ВІРОЮ
1. Після християнізації виник звичай «потужування» (погукованини):
- люди могли вигукнути в церкві,
- за що платили данину медом або грошима.
- Звичай зберігався до XIX ст.
2. Він поєднував:
- язичницькі уявлення,
- християнські практики,
- економічні зобов’язання.
***
Висновок автора
1. Пасічницьке звичаєве право:
- було глибоко моральним,
- ефективнішим за писемне,
- тісно пов’язаним із побутом і світоглядом.
2. Воно формувало:
- суспільні норми,
- економічні відносини,
- родинні та духовні зв’язки.
Його вивчення важливе для розуміння народної правової культури України.
