ІСТОРІЯ
Під час повені 25 червня 1836 року жителі Трипілля на берегових височинах Дніпра натрапили на незвичайні кістки. Це були рештки велетенської тварини: ікло понад два метри завдовжки і майже 45 кілограмів, два корінні зуби та суглобові кістки. Селяни повідомили місцевого лісничого, той звернувся до головного київського лісничого, і знахідку передали до Музею старожитностей при Університеті святого Володимира.
Тоді музей очолював Кіндрат Лохвицький. На бивні, знайденому в Трипіллі, й досі можна його напис: «Цей клик допотопного мамонта відкритий у Київській губернії в містечку Трипілля».
***
ФОЛЬКЛОР
В 1913 році Трипілля відвідал Марія Новицька і записала чудову місцеву легенду про те, що "часті знахідки мамутових кісток пояснюють тим, що колись тут було багато мамутів, що зникли після потопу.
А потоп був на всій землі, бо вона кругла, а лило з одного боку, якраз там, де Трипілля".
***
З ЦІКАВОГО:
1. Трипілля прям якась мекка палеонтології. Принаймні, була.
2. Не думаю, шо в 1834 році селяни розуміли, хто такі мамонти чи повірили поясненням.
3. Втім, в 1913 вони вже знали, хто це. Але, аби лімбічна система не пустувала наклали це на біблійний сюжет про потоп.
4. А його на антицерковний погляд на землю як круглу.
5. Ну і закріпили це все Трипіллям як ймовірним центром історичного двіжа (більше ж потопу немає де бути).
***
ВИСНОВОК:
Вкотре переконуюся в тому, що предки були мудрими. Щоправда мудрість була поза знанням.
Із зауваженого: попри наявність системи вищої освіти і "освіченість" всіх і вся ситуація сильно не змінилася. Щось заважає людям бути раціональними і критичними. Їм періодично (а комусь повсякчас) хочеться провалитися у цю саму середньовічну "мудрість" з її приматом непояснюваного чуда.
