Вчергове згадувати висновки місцевої комісії не буду, ну бо це вже навіть не смішно.
Однак, на одній з депутатських комісій заступниця міського голови заявила, що відділ культури Обухівської міськради консультувався з Департаментом культури та туризму КОДА та Київським обласним центром охорони і наукових досліджень пам’яток культурної спадщини. А також з місцевими краєзнавцями.
Нарешті я отримала відповідь на свій запит хто ж усі ці чудові люди і що вони кажуть. В документі йдеться, що листування з порушеного питання між вищеозначеними інстанціями не відбувалось. Консультувались в усній формі. Тож, що саме запитували, яку відповідь отримали і чи взагалі ці самі консультації відбувались – залишається таємницею.
Імен опитаних краєзнавців також не вдалось дізнатись. У відділі культури зазначили, що консультації з ними також відбувалися в усній формі і основні їх висновки викладені в Історичній довідці, яка є одним з додатків до рішення сесії про розгляд електронної петиції місцевої жительки і активістки Антоніни Забарної.
А видана вона Обухівським краєзнавчим музеєм імені Ю. Домотенка. Якщо коротко, там йдеться, що водяний млин у селі Семенівка ймовірно існував ще з часів Гетьманщини або ХІХ століття, про що згадується в історичних джерелах 1854 та 1900 років. У виданні «Д.П. Де ля Фліз» (1854) та довіднику «Повіти України» (1900) зазначається наявність млина на річці Красна, але детального опису чи згадок про власників немає. У книзі Л. Похилевича (1864) інформації про млин немає, що може свідчити про його періодичний занепад і відновлення.
Млин, імовірно дерев’яний, неодноразово ремонтували. Місцеві жителі, зокрема Анатолій Плахотній (ексголова колгоспу) та його дружина Тамара Семенівна (1940-х р.н.), підтвердили, що млин працював до Другої світової війни, зазнав кількох реконструкцій, остання – у 1990-х. Легенд чи історій, пов’язаних із млином, не збереглося.
Наразі споруда в аварійному стані, а історичні креслення чи фото відсутні, що ускладнює підтвердження її первісного вигляду.
Вочевидь ніхто не хотів морочитись. Музей видав наявну у них інформацію, що лежала на поверхні. Місцеві жителі стверджують, що опитані старожили не такі вже й старожили. Ну і залишається таємницею відповідь Департаменту і Центру, звичайно, якщо у них хтось, щось запитував.
Тільки чомусь на гербі Семенівки зображений саме млин. Поки так, рухаємось далі.
