Джерело: phys.org, переклад: Хроніки Обухова
Лев присутній усюди в айдентиці клубу: на логотипі, у соціальних мережах і навіть на грудях деяких уболівальників, які живуть своїм клубом. Саме вони підводяться одночасно, коли талісман Люю мчить трибунами після кожного забитого гола. Проте, попри те що лев реве на стадіоні в Ліоні й у савані, цей вид стрімко зникає.
У дев’ятому турі Ліги 1 (матчі відбулися з 24 по 26 жовтня 2025 року) на матч «Ліон» — «Страсбург» прийшло вдвічі більше людей — трохи понад 49 тисяч глядачів, — ніж нині існує левів у дикій природі на всій планеті (близько 25 тисяч). За даними Міжнародного союзу охорони природи, чисельність левів в Африці та Індії скоротилася на 25% у період між 2006 і 2018 роками — так само, як і чисельність багатьох інших видів на Землі.
Це разючий парадокс: тоді як спортивна індустрія переживає підйом і часто використовує образи тварин для розвитку брендів, логотипів і згуртування мас навколо спільних цінностей, ті самі види у дикій природі стикаються з численними загрозами. У результаті екосистеми слабшають — без глядачів і без клубів, які по-справжньому усвідомлювали б масштаб проблеми.
Саме цей парадокс між повсюдною присутністю тваринних образів у спорті та глобальною кризою біорізноманіття став відправною точкою дослідження, опублікованого в журналі BioScience. У ньому, з одного боку, було кількісно оцінено різноманіття видів, представлених у найбільших командних спортивних клубах кожного регіону світу, а з іншого — проаналізовано їхній природоохоронний статус. Це дозволило виявити закономірності між регіонами світу та видами командного спорту — як чоловічого, так і жіночого.
Метою дослідження було вивчити можливі зв’язки між професійним спортом і збереженням біорізноманіття. Спорт об’єднує мільйони прихильників, а ідентичність клубів часто ґрунтується на образах видів, які є водночас харизматичними й, у більшості випадків, перебувають під загрозою зникнення. Це створює унікальну можливість популяризувати охорону природи в позитивному, об’єднавчому та мотивувальному контексті.
Дослідження, яке охопило 43 країни на п’яти континентах, виявило низку ключових висновків — насамперед масштаби та значущість представлення дикої природи в спортивній символіці. Повні 25% професійних спортивних організацій використовують дику тварину у своїй назві, логотипі або прізвиську. Йдеться більш ніж про 700 чоловічих і жіночих команд у десяти основних командних видах спорту: футболі, баскетболі, американському футболі, бейсболі, регбі (обох форматів), волейболі, гандболі, крикеті та хокеї.
Не дивно, що найчастіше представленими видами є леви, тигри, вовки, леопарди та бурі ведмеді.
Хоча великі ссавці домінують у цьому рейтингу, загалом спостерігається разюче таксономічне різноманіття — понад 160 різних видів тварин. Кальмари, краби, жаби й шершні сусідять із крокодилами, кобрами та пеліканами, утворюючи багатий «спортивний бестіарій», що відображає специфічні соціально-екологічні контексти. Усі ці види автори зібрали на інтерактивній онлайн-карті.
Образи тварин часто асоціюються з провідними спортивними лігами США, такими як NFL, NBA або NHL, із клубами на кшталт «Miami Dolphins», «Memphis Grizzlies» чи «Pittsburgh Penguins». Водночас і в інших країнах представлено багату фауну: наприклад, у Франції понад 20 видів тварин зображені на емблемах більш ніж 45 професійних клубів.
Емблеми клубів часто відображають культурну спадщину регіону. Так, баскетбольний клуб Quetzales Sajoma в Мексиці використовує зображення кетцаля — символічного птаха для культур майя та ацтеків. Тваринні образи також передають цінності клубу, такі як єдність або солідарність: наприклад, фанатське угруповання регбійного клубу LOU має назву «La Meute» («Зграя»).
Прізвиська можуть підкреслювати й клубні кольори, як-от «Зебри» — відоме прізвисько «Ювентуса» з його чорно-білими футболками.
Нарешті, багато емблем безпосередньо пов’язані з місцевим довкіллям. Так, команда Parramatta Eels названа на честь передмістя Сіднея, аборигенська назва якого означає «місце, де живуть вугрі».
Спортивний сектор дедалі більше усвідомлює проблеми, пов’язані зі зміною клімату, зокрема ті, що стосуються спортивної практики та проведення змагань. Водночас біорізноманіття досі не отримало такої ж уваги. Дослідження показує, що 27% видів тварин, використаних у спортивній ідентичності, перебувають під загрозою зникнення в коротко- або середньостроковій перспективі. Це стосується 59% професійних команд.
Шість видів класифіковані як такі, що перебувають під загрозою або на межі зникнення: чорний носоріг, синій кит, африканський слон, азійський слон, тигр і пуерториканський чорний трупіал. Леви та леопарди — два з найпоширеніших образів — мають статус уразливих.
Крім того, 64% команд використовують емблеми з видами, чисельність яких у дикій природі скорочується, а 18 команд — з видами, для яких тенденція чисельності взагалі невідома. До таких належать, зокрема, білий ведмідь, косатка та європейська лісова кішка.
За таких умов виникає запитання: чи може спорт надихати на збереження біорізноманіття? Так, адже знакові клуби й атлети, чия ідентичність пов’язана з харизматичними, але зникаючими видами, об’єднують мільйони прихильників.
Інше дослідження цієї ж наукової групи пропонує модель, яка поєднує інтереси клубів, комерційних партнерів, фанатських спільнот і природоохоронців навколо центрального образу тварини на спортивній емблемі.
Проєкт The Wild League, що базується на цих наукових публікаціях, має на меті реалізувати таку модель за підтримки професійних і аматорських клубів та їхніх спільнот, залучаючи якомога більше учасників — команди, партнерів і вболівальників — до підтримки екологічних досліджень і охорони природи.
Такі зобов’язання є взаємовигідними. Для клубів це можливість залучити нову аудиторію та мобілізувати фанатів навколо сильних цінностей. Для спонсорів — нагода пов’язати бренд із універсальною справою. У масштабах цілої професійної ліги, якщо всі команди долучилися б до ініціативи, спорт міг би відігравати ключову роль у підвищенні обізнаності щодо біорізноманіття.
Існує багато механізмів реалізації такої моделі — від зміни індивідуальної поведінки до інституційних рішень. Команди з різних видів спорту, які мають спільний тваринний символ, можуть об’єднувати ресурси для захисту виду та його екосистеми.
Або ж ціла ліга з різними тваринними емблемами може зробити біорізноманіття спільною темою. Наприклад, у найвищій хокейній лізі Німеччини (DEL) із 15 команд 13 мають емблеми з харизматичними тваринами: щотижня пантери грають проти білих ведмедів, пінгвіни змагаються з тиграми, а акули — з грізлі. Ці образи створюють унікальну можливість говорити про біологічне різноманіття планети.
Деякі поширені, але таксономічно нечіткі прізвиська — як-от «краби», «кажани» чи «бджоли» — приховують величезне різноманіття: у світі існує понад 1 400 видів прісноводних крабів, приблизно стільки ж видів кажанів (кожен п’ятий вид ссавців) і понад 20 000 видів бджіл.
Зрештою, понад 80 професійних команд мають унікальний зв’язок «один до одного» з певним видом. Наприклад, баскетбольна команда Auckland Tuatara є єдиною у світі, що використовує образ туатари — рептилії, яка трапляється лише в Новій Зеландії. Такі ексклюзивні зв’язки створюють ідеальні умови для формування відчуття відповідальності між видом і командою.
Спорт передусім є індустрією розваг, що дарує потужні емоції та спирається на сильні цінності. Тваринні емблеми спортивних клубів можуть знову пробудити інтерес до дикої природи й залучити спортивні спільноти до її захисту та ширшого збереження біорізноманіття — щоб рик левів не став лише спогадом, а статуї перед стадіонами знову наповнилися справжнім змістом.
