Джерело: phys.org, переклад: Хроніки Обухова
Він продавався у великі міста Індії, забезпечуючи прибуток. Та попри це, деякі громади та монастирі зберегли стародавню практику вирощування ячменю й унікального чорного гороху, який культивується в регіоні вже понад три тисячі років.
Дослідження Стенфордського університету, опубліковане в Science Advances, стало першим, що науково довело переваги чорного гороху.
«Місцеві фермери завжди знали, що ця культура витриваліша і поживніша за зелений горох. Ми лише підтвердили їхній досвід сучасними методами», — зазначає авторка роботи Гарман Джаггі.
Генетичний аналіз виявив: чорний горох утворює окремі кластери, що свідчить про складний відбір упродовж тисячоліть у суворих умовах Гімалаїв. Це робить його потенційно цінним джерелом генів для майбутньої селекції культур, стійких до спеки та посухи.
У польових експериментах на різних висотах чорний горох демонстрував вищу виживаність і кращі репродуктивні показники, ніж зелений. Він потребує менше води, що особливо важливо на тлі зменшення зимових опадів у регіоні.
Аналіз харчового складу показав: чорний горох містить 21% білка на 100 грамів, багатий на кальцій, магній, залізо, клітковину та вітаміни C, B1 і B3. Це робить його не лише стійкою, а й надзвичайно поживною культурою.
У Трансгімалаях чорний горох — не просто їжа. Його використовують у традиційних супах і напоях, а борошно з гороху й ячменю фермери беруть у походи як джерело тривалої енергії. Проте сьогодні лише близько 10% родин у долині Спіті продовжують його вирощувати. Багато хто відмовився від нього через відсутність ринку збуту, адже середній річний дохід фермерів становить близько 2300 доларів.
«Ми прагнемо, щоб ці знання повернулися до фермерів і допомогли їм диверсифікувати врожаї. Вирощування зеленого гороху вимагає багато води і приносить дедалі більше збитків», — пояснює Джаггі.
Автори дослідження пропонують надати агросистемам Трансгімалаїв статус об’єкта національної або світової аграрної спадщини (NIAHS чи GIAHS). Це дозволило б захистити унікальні екосистеми, створити ринок для чорного гороху та підтримати місцевих фермерів.
Керівник дослідження, професор Стенфорду Шріпад Тулджапуркар, підсумовує: «Наші результати мають значення не лише для цього регіону, а й для ширших висновків — про те, як поєднання традиційних і сучасних практик може стати основою стійкого землеробства у світі».
Таким чином, майже забута культура здобула нове визнання. Чорний горох, який століттями підтримував життя гімалайських спільнот, може стати важливою відповіддю на виклики змін клімату й проблеми продовольчої безпеки у XXI столітті.
