Олексій — брат Вікторії Сінькевич, яка разом із родиною знайшла прихисток у Кагарлику після початку повномасштабної війни. Понад 37 місяців він провів у російських колоніях, остання з яких — в Алтайському краї. За словами рідних, умови там були надзвичайно жорстокими: катування, нестача їжі, психологічний тиск і важкі побутові умови. За час полону боєць втратив третину своєї ваги та майже втратив зір.
Джерело: Кагарлицька МТГ.
Звільнення Олексія відбулося у межах обміну «1000 на 1000» — однієї з найбільших операцій із повернення українських військовополонених. Його історія — одна з багатьох, що засвідчують масштаб трагедії та водночас силу родинної підтримки.
Родина Сінькевич — приклад незламності. Вікторія не припиняла вірити у повернення брата, підтримувала ЗСУ, донатила на армію, а її батько з 2015 року служить у Збройних Силах України. Їхня історія — про витримку, віру та боротьбу, яка триває не один день, а роками.
На сьогодні Вікторія наголошує: ще багато оборонців залишаються в полоні. І завдання кожного — не забувати про них, підтримувати та працювати над їхнім поверненням.
