Для цього треба дуже небагато:
МАРШРУТИЗАЦІЯ
- Заміряти вже існуючі обухівські тропи по Зеленій горі і з протилежного боку у лісництві.
- Додатково можна у Гощеві, все-таки, гідрозаказник.
- Зв'язати їх в одну, пов'язану між собою точками перетину систему.
ІНФРАСТРУКТУРА
- Поставити лавочки, почепити інформаційні таблички. Замість останніх можна використати QR-коди. Буде дешевше, оскільки після обрахунків фахівцями ОМР еко-стежка може перетворитися на "дорогу до Ельдорадо".
СТОРІТЕЛЛІНГ
- Згадати і проговорити історії (там, де це можливо). З ними йтиметься веселіше, а простір стане усвідомленішим.
МАРКЕТИНГ
- Задіяти промоцію, оскільки туристичний маршрут (а еко-стежка - його різновид) це шлях котрим ходять. Маршрутом, не папером, на котрому він розроблений і завізований.
ШПОРТ
- Заспортувати його. Приміром, я вже 5, мінімум, років, займаюся нордіком. Ходю від 10 колись, до 3-5 раз на тиждень.
Відтак, впевнено можу сказати, що еко-стежкою (будь-якою) легше і корисніше рухатися на "чотирьох", ніж на "двох".
***
Маршрут-QRкоди-історії-трохи розголосу-і спорт. Такою є концепція будь-якої еко-стежки. Лінії на тілі громади, з котрої можна починати набивати візерунок повноцінної туристичної дестинації. Тимчасовий або постійний. Як і будь-який інший соціальний татуаж.
До слова: я своїми стежками хожу. Інколи навіть інших вожу. Але, реальне задоволення отримую лише від пошуку нових.
