Активісти вчетверте відвідали Донбас

10679553_689660464435417_7232469581215026744_o

Про це розповіла волонтерка фонду "Допомога військовим Обухівщини" Оксана Павлів.

"Четверта поїздка на Схід 03.09.2014-05.09.2014:
м. Артемівськ, м. Дебальцево.
Цього разу ми відвідували наших військових з 11, 25 батальйонів ТРО, 128 бригади та Вузол зв'язку.
Як завжди величезна кількість завдань стояла перед нами, дуже багато чого потрібно було закупити і як завжди на все було обмаль часу і коштів. Та мабуть хтось на небі все ж вболіває за наших хлопців, бо вже не в перше за кілька днів до від'їзду з'являються кошти і майже все вдається закупити. Таким чином ми змогли купити (на прохання хлопців) генератор, і все це дякуючи директору ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 ім. А. Малишка Петру Генадійовичу та учням і їх батькам, які гуртом зібрали кошти. Також величезна подяка Олександру Вікторовичу (наш таємний благодійник, окрім імені нам нічого, на жаль, не відомо) за суттєву фінансову допомогу. Також велика подяка МЦ "Андроцентр" та Бойко Наталії Михайлівні.
Отже дякуючи ВСІМ небайдужим людям вдалося закупити/зібрати і відвезти хлопцям:
- індивідуальні аптечки, укомплектовані Celox;
- берці, теплу натільну білизну, костюми-дощовики, дехто просив вже і шапки, адже з початком осені з'явилася потреба в теплому одязі;
- теплі спальні мішки, каремати;
- спідню білизну, шкарпетки, засоби особистої гігієни;
- прилад нічного бачення, вісім ПЗУ на сонячних батареях, 2 далекоміри, рації, електрочайник;
- знову везли велику кількість автозапчастин та багато автокорисностей, компресор, насос, набори інструментів, олива для генератора тощо;
- миски, кружки;
- жовтий скотч (дефіцитна річ, якій хлопці раділи, мабуть, найбільше)
- величезна кількість мішків, робочі рукавиці, сокири, пилки, лопати та інші корисні речі;
- велику кількість продуктів, частину з яких зібрала і передала Обухівська міськрада;
- вже традиційно вкладаємо в посилки хлопцям обереги, молитви, дитячі малюнки, прапори, книжечки-методички;
- та багато іншого.
Цього разу вдалося побалувати хлопців смачненьким: дівчатка напекли дуже багато різноманітної випічки; ТМ "Обухівські ковбаси" передали 100кг ковбасних виробів (особлива подяка за це Олені Анатоліївні).
Окрім вищевказаного, цього разу везли велику кількість посилок від рідних.
Хочемо висловити окрему велику подяку Ірині АЗС "Нова", за те що неодноразово допомагала заправити наших залізних коней.
Все це добро ми ледве вмістили в два вантажних мікроавтобуси і пізно ввечері попрямували на Схід. Хто їздив, той знає, як тяжко їздити вночі (особливо після того як весь день щось іще докуповували, сортували, пакували, вантажили), але нам важливо було потрапити в Дебальцево якомога раніше, щоб по світлому повертатися назад (тому що основні обстріли ідуть ввечері і вночі). Рано вранці без перешкод ми наблизилися до місця призначення. Залишили кілька посилок нашим землякам неподалік Слов'янська. Цього разу, до речі, проїжджали через Слов'янськ і Краматорськ трошки іншим шляхом, і картина за вікном була набагато страшнішою ніж минулого разу - розруха, розвалені, обстріляні будинки, знищені мости. Не краща картина була і в Артемівську, де ми провідували 128 бригаду. Далі рушили на Дебальцево. І знову розруха, палаючі або вже чорні поля, зустрічні авто з білими шматками тканини і табличками Діти, які поспішно залишали ті місця.
Спочатку провідали хлопців в полі. Пилюка стовбом, палюче сонце і радісні обличчя земляків, що зустрічали нас на бойовій машині. Там ми побачили як стріляють "Смерчі", добре що не в нас :))) (стріляли наші хлопці). Роздали посилки, записали нові потреби, як завжди зробили фото на пам'ять. Далі рушили в місто. До місця прибули без проблем. Як було приємно і хвилююче побачити вже рідні обличчя хлопців, познайомитися з тими, кого ще не бачили. Розбиратися з посилками довелось дуже швидко - в той день новини були не найкращі, з самого ранку з'являлися повідомлення про оточення Дебальцево. Досить комічно було, коли наші телефони почали обривати рідні, близькі, знайомі (дуже дякуємо за турботу) із закликами негайно виїжджати з Дебальцево, бо його беруть в кільце, в той час як ми, вже розібравшись з посилками, спілкувалися з військовими, наминаючи домашні пиріжки, а на фоні десь далеко чутно було періодично вистріли (на які хочу сказати наші військові ніяк не реагували, мабуть звикли). В той час там не було такого жахіття як розказували в новинах, та все ж хлопці дуже наполегливо і дуже швидко нас попросили виїжджати. Вибралися з небезпечної зони дуже швидко і дякуючи Богу, без проблем, але з тяжким серцем. Було дуже боляче і тяжко залишати хлопців, знаючи в якій ситуації вони там лишаються.
Діставшись до Харкова (там ми планували заночувати), заїхали до військового госпіталю (як виявилося там знаходився поранений племінник нашого водія Саші). До готелю потрапили ввечері виснажені, але задоволені, що все пройшло добре. Наступного дня наш екіпаж розділився, одна машина рушила додому, а друга лишилася, щоб забрати пораненого.
Всі нас запитують, чи було страшно. Що сказати? - інстинкти самозбереження звичайно спрацьовували, було хвилювання, але паралізуючого страху не було, мабуть через те, що їхали не в перше, знали куди їдемо, а ще були дуже втомлені. Хоча оптимізму не додавали ні новини, ні картина навкруги, ні колона військової техніки, що зупинилася на дорозі (військові, що її супроводжували, зайняли бойові позиції в очікуванні можливого нападу).
Розуміння того, що нашої з вами допомоги хлопці там чекають з нетерпінням, дає сил рухатись уперед. 
Для тих, хто ще не усвідомив всю серйозність і жахіття того, що відбувається на сході нашої країни, дуже прошу - передивіться уважно фотографії з поїздки (хоч їх і не багато). Я ВАС запевняю, якщо наших військових там не буде, якщо в них не вистачить моральних, фізичних сил, спорядження тощо, якщо вони, як деякі люди міркують, залишать свої позиції (бо не розуміють що вони там роблять, кого захищають, за кого воюють), то все це жахіття дуже швидко переміститься до нас.
Ми з ВАМИ в змозі захистити наші домівки, для цього потрібно підтримувати всіма можливими засобами наших військових!!!
А ми готуємося вже до наступних поїздок!
Долучайтесь!!!"