ДОБРОВОЛЕЦЬ ОЛЕКСІЙ ЗАНУДА: «МИ ПІШЛИ НА ВІЙНУ, ЩОБ ВСУПЕРЕЧ ВСЬОМУ ПЕРЕМОГТИ ВОРОГА»

10574298_1713108348914481_3115123300101324018_n (1)

На Facebook-cторінці Обухівського Правого Сектору з'явилося інтерв'ю з земляками-добровольцями з Правого Сектору. Ним ми із задоволенням ділимося.

«Наш народ ще живий. І все більше наших співгромадян перестають бути байдужими. Ми хотіли показати владі, щоб вона зважала і на думку молоді, яка вже позбавлена комуністичної облуди, яка хоче жити у своїй країні за європейськими стандартами, мати справжні, а не декларовані конституційні права і свободи».

Це уривок з інтерв`ю з Олексою Занудою, яке він дав «Обухівським вістям» після виходу із Запорізького СІЗО, де він перебував більше трьох місяців за те, що разом із своїми побратимами тризубівцями спиляв голову пам`ятнику Сталіну у Запоріжжі (за ту злощасну сталінську голову дев`ятеро хлопців-патріотів отримало по три роки умовного покарання). Це було навесні 2011-го, у розпал януковицького правління, яке вважало молодіжну громадську націоналістичну організацію «Тризуб» смертельно загрозливою для себе. І правильно вважало. Бо саме тризубівці стали радикальною опорою Майдану-2014, саме вони стали одними із засновників Правого сектору, який повів протестувальників на Майдані рішучими кроками здобувати перемогу.

Олексій – син відомих у нашому краї людей – директора молокозаводу Олексія Петровича Зануди та колишньої завідуючої дитсадком «Рушничок» Зої Василівни Півторак. Але він формує власний світогляд і авторитет самостійно. Зараз Олекса після поранення в зоні АТО перебуває на лікуванні. Ставимо йому кілька запитань.

- Ти добровольцем пішов на Схід захищати Україну. Чому добровольцем, а не за призовом?

- Я ходив до військомату, але по призову іти я ніколи і не збирався, бо армію сприймаю як неповороткий, бюрократичний механізм із дибілізмом, притаманним совковій системі, якого українська армія не позбулася з часів СРСРу, відповідно і ставлення до солдата таке ж, як і в совку - як до гарматного м'яса. Незрозуміло чому, але військкомат призиває до війська резервістів (навіть таких, які і в армії не служили), які не мають ніякого бажання воювати і при нагоді уникають бою. Разом з тим добровольців (в тому числі які мають реальний бойовий досвід) військкомат до війська не бере. Це щодо армії. Інша річ численні в АТО добровольчі батальйони. У них високий бойовий дух, багато добровольців має бойовий досвід, вони прийшли на цю війну, щоб перемогти і вони перемагають - не завдяки керівництву держави, а скоріш всупереч бажанню влади злити Донбас Путіну. Щодо мене, то я просто сів на машину, яка прямувала в зону АТО, і поїхав воювати.

- У складі якого батальйону воював? Які завдання виконували (те, що можна озвучувати)?

- Я перебував у 5-му окремому батальйоні Добровольчого Українського Корпусу Правого Сектору. Ми виконували завдання по захисту села Піски від терористично-кацапнючих віськ. Із села Піски іде дорога на Донецький аеропорт, якою підвозять боєприпаси, харчі, амуніцію нашим воякам. В аеропорту воюють підрозділи і нашого батальйону - так звані "кіборги". Я туди не потрапив тільки тому, що отримав поранення і на даний момент перебуваю на лікуванні.

- Чому, на твою думку, керівництво АТО відтісняє Правий Сектор, замовчує його участь в бойових діях, не надає зброю. Хлопці воюють здобутою зброєю, не маючи статусу учасників АТО.

- З приводу керівництва АТО не скажу нічого та і, зрештою, мені вони байдуже, ми просто робимо свою роботу і мені головне, щоб Україна була вільна від Кацапстану та його сателітів у державі. Хлопці дійсно воюють, не маючи статусу учасників АТО. І знову скажу, що вони так само мають те ж бажання, що і я по відношенню до своєї країни. У кінці серпня я приїхав в Обухів і заніс у військкомат довідку, що я перебуваю у добровольчому батальйоні в зоні АТО. Там мені сказали, що у них числиться тільки один чоловік, який знаходиться у добровольчому батальйоні, хоча на той час я знав уже чотирьох хлопців, які перебувають у добровольчих батальйонах. І коли через тиждень після того, як я поїхав на Схід, мій брат прийшов у військкомат взяти копію моєї довідки, то вона вже десь зникла із моєї справи. Зброя, якою воює Правий Сектор, відсотків на вісімдесят є трофейною, знайдена у місцях, де були розбиті наші чи ворожі частини. Так як Добровольчий Український Корпус Правого сектору не входить ні до МВС, ні до Міністерства оборони, зброї держава нам не надає. Але було б бажання, а чим воювати ми знайдемо. Як написано в гімні ОУН: «Не хочемо ні слави, ні зарплати. Зарплатою нам розкіш боротьби».

- Яке поранення ти отримав і при яких обставинах? Чи довго триватиме лікування і чи маєш намір знову повернутися до своїх хлопців?

- У нічному бою в селі Піски я отримав кульове поранення. Куля увійшла в плече, пройшла під ключицею, над артерією, над лопаткою і застрягла у шкірі на спині ближче до шиї. Лікування має тривати майже два місяці, але я сподіваюсь чим скоріше поїхати назад до підрозділу, який став мені рідним.

- Твій шлях до Правого Сектору. Чому саме цю організацію ти вибрав?

- Лідер Правого Сектору Дмитро Ярош до створення власне Правого Сектору був провідником організації «Тризуб» ім. Степана Бандери. Я також є членом цієї організації і відповідно членом Правого Сектору.

- Як виглядає колективний портрет бійця Правого Сектору. Які вони, твої побратими?

- Вони усі дуже різні. Наприклад, до АТО хтось був будівельником, хтось приватним підприємцем. Один з побратимів був майже браконьєром, а тут, на Сході, став висококласним снайпером. Я не цікавлюся сімейним станом, навіть іменами чи прізвищами побратимів, ми для спілкування маємо псевдо. Це для того, щоб у критичній ситуації ми гарантовано не видали один одного – як це було серед воїнів УПА, які для нас є героїчним взірцем. Що нас усіх об’єднує, це любов до України і рішучість у боротьбі з її ворогами.

- Як ти вважаєш, чому і досі не виконано жодної вимоги Майдану?

- Тому що усі політики переслідують тільки свої особисті інтереси. Право вести за собою народ, бути його обранцями треба заслужити щирим серцем і чесною самовідданою боротьбою за волю України.

Інт. взяла Олена Артюшенко

На фото: воїни Добровольчого Українського корпусу Правого Сектору земляки Олекса Зануда та Микола Зануда під Пісками