Ігор Кононенко: фахова розмова про дорожню інфраструктуру Обухівщини

39878792_266253133980373_6264464866438807552_nКожен автомобіліст нашого району знає, що впродовж багатьох років стан покриття тутешніх доріг не витримував жодної критики.

Проблеми були в кожному населеному пункті – достатньо згадати, як після весняного танення снігу чи не повністю блокувалися виїзди з Українки, дороги на Київ перетворювалися на суцільний жах, а доїхати до віддалених сіл ризикували лише надзвичайно сміливі автовласники. Якщо за трасами національного й обласного значення більш-менш слідкували, то значна кількість доріг місцевого значення не бачила ремонтів понад 20 років.

Втім ситуація почала змінюватися. Наразі обсяги дорожнього будівництва Обухівщини значно перевершують показники попередніх періодів.  Це стосується усіх доріг: і великих (масштабний проект Обухів – Українка), і малих, якими користуються мешканці району.  Такий стан речей є закономірним. Адже до вирішення проблем місцевого сполучення Обухівщини ще в минулому році на прохання жителів долучився народний депутат Ігор Кононенко, який неодноразово звертався до профільних департаментів. Завдяки його сприянню було розпочато ремонт аварійних ділянок доріг. Також важливо, що вдалося змінити сам підхід до облаштування відповідної інфраструктури. Як саме це зроблено, ми спитали безпосередньо в Ігоря Віталійовича.

 - У попередньому році був проголосований закон про дорожній фонд. З 1 січня він почав працювати. Суть змін полягає в тому, що з кожного літра пального йдуть відрахування у цей дорожній фонд, а раніше вони потрапляли у бюджет. Крім того, передбачено поетапне збільшення цих відрахувань протягом трьох наступних років. За статистикою освоєння коштів дорожнього фонду недостатнє – менше третини. Це означає, що такими темпами усі гроші, які є у ньому, ми у цьому році освоїти не встигнемо, бо галузь не була готова. Наголошую на суттєвій відмінності від попередніх років: не грошей нема (вони є, навіть із надлишком), а галузь не встигає такими темпами й обсягами будувати та ремонтувати дороги. Однак рухатися у цьому напрямку ми вже почали. Звісно, не одразу, мабуть років зо три-п’ять, кожний громадянин побачить, що якість доріг суттєво змінилася. Це стосуватиметься як центральних об’єктів державного значення, так і місцевих доріг, – розповів пан Кононенко.

Саме такі пояснення він надає простим мешканцям Обухівщини під час численних зустрічей. Політик вважає, що людям треба казати правду, щоб громада розуміла суть проблеми та шляхи її вирішення.

Безумовно, під час таких візитів я зустрічаю тих, хто вже втратив надію на зміни. Людей можна зрозуміти. Роками їхні проблеми не вирішують, політики знову обіцяють «завтра все полагодити». Але ж так не буває. Приміром, люди хочуть мати гарну дорогу. Я їм відверто кажу: за рік це зробити неможливо. Бо дорога – це не тільки асфальт. Треба зробити під’їзди, відповідно, необхідно створити транспортні розв’язки. До того ж це складна інженерна система комунікацій – від електроенергії та освітлення до водовідведення. Додайте безпеку: переходи, обмеження, розмітку та дорожні знаки. Тож треба зробити проект, провести його експертизу, а тільки потім починати будувати. Якщо я роз’яснюю все так детально, зазначаючи конкретні терміни всіх етапів, – люди розуміють. Вони готові чекати. Це важливо у спілкуванні. Багато політиків вважають, що «люди все одно не зрозуміють», тому замість пояснень дають нездійсненні обіцянки, – наголошує Ігор Віталійович.

Слід зазначити, що таким словам пана Кононенка про розбудову дорожньої інфраструктури люди вірять. На Обухівщині його добре знають як представника славетної династії автотранспортників. Ще дід політика – Григорій Карпович Кононенко – почав працювати у цій галузі у далекі тридцяті роки минулого століття, фактично на початку «автомобільної ери» на українських територіях. Ба більше – його бабуся, дружина Григорія Карповича, була шоферкою, що для жінки того часу було вельми незвичною професією.

Їхню справу продовжив син – Віталій Григорович (батько народного депутата).  Численні нагороди демонструють його відданість автотранспортній галузі.  Це ордени «За заслуги» (третього та другого ступеня), орден «Знак Пошани», медаль «Ветеран праці», нагрудний знак «Почесний автотранспортник», почесне звання «Заслужений раціоналізатор України», статус академіка Транспортної академії України. Він розбудовував інфраструктуру в Афганістані та на Кубі, які тоді дружили з СРСР. Поставив, як-то кажуть, на ноги кілька українських підприємств, що успішно працюють і зараз. Очолював найбільшу автобусну колону, яка вивозила людей з місця трагедії після вибуху на Чорнобильській АЕС. З точки зору трудового шляху, Віталій Григорович прожив насичене подіями життя. І навіть сьогодні у 77 років дає поради молодим фахівцям, приймає участь в експертних обговореннях тощо.

Його син – Ігор Кононенко – також завоював повагу галузевої спільноти, бо, наслідуючи приклад діда та батька, віддав автотранспортній сфері кілька десятків років свого життя. Закінчивши той самий виш, що й Віталій Григорович, політик пройшов шлях від водія до керівника потужного підприємства. Тож знається на всіх процесах, які супроводжують чи можуть супроводжувати будівництво дороги. На Обухівщині він особисто інспектує усі інфраструктурні проекти, уважно спостерігаючи за технологіями, використанням матеріалів та умовами праці людей.  У цьому полягає серйозна перевага політиків, які знаються на специфіці тієї чи іншої галузі. Вони прийшли до влади не з «тихих кабінетів», а з реального сектору економіки. Ігор Кононенко отримав цей фах в інституті,  у даній сфері працював багато років. Зміни, які почалися завдяки йому,  можуть вирішити споконвічні українські проблеми зі шляхами. А прості мешканці нашого району пишатимуться своїми новими дорогами.

Тетяна Гілка