Ігор Кононенко в Обухові: «Кіборги» на екрані та в залі

28175758_1479074582201404_1937007274_nНагородження справжнього кіборга та перегляд однойменного фільму за участю його режисера Ахтема Сеїтаблаева – ці події в Обухові стали можливими завдяки Ігорю Кононенку.

Під час одного з робочих візитів на Обухівщину депутату розповіли історію про молодого хлопця Віктора Сніцара. 23-річний Віктор Сніцар захищав Донецьке летовище у найгарячіші дні 2014 року. Як розповіли його побратими, вони неодноразово зверталися до влади з проханням відзначити нагородою молодого героя за самовіддану службу.

Нарешті Віктор отримав заслужену нагороду. Указом Президента України його нагороджено орденом «За мужність» третього ступеня. Нагороду вручили у переповненому залі Будинку культури Обухова. Відзначу, що громада зустріла героя стоячи гарячим оплесками та словами «Дякуємо!»

Разом з Віктором Сніцарем ще шість учасників бойових дій були удостоєні нагород. Медалі «За відвагу» вручили сержанту Анатолію Зваричу, солдатам Дмитру Козирю, Сергію Зозулі, Олександру Горбачевському, Дмитру Курилу та Василю Драчуку.

28175881_1479074528868076_14789799_nВітаючи нагороджених та всіх учасників АТО, присутніх у залі, Ігор Кононенко сказав:

 - Завдячуючи вашому героїзму, вашій мужності, відданості своїй справі, ми зберегли нашу країну. Згадую 2014 рік, коли, по суті, в нас не було армії. Вона була гола, боса, без озброєння та боєприпасів. Тоді саме завдяки вашим зусиллям, вашому героїзму ми завадили планам Путіна щодо створення «Малоросії» і зупинили агресора.

З того часу почався відлік днів і місяців щодо створення справжньої української армії. На сьогодні можемо констатувати, що ми цю армію побудували. Армія одягнена, взута, нагодована, має сучасне озброєння, має боєприпаси.

Мені бракує слів, щоб подякувати вам за те, що ви зробили. І закінчити я хочу словами із фільму, який сьогодні ми разом будемо дивитися і який справив на мене велике враження: Хлопці, «капець які ви круті, ви не люди, ви – кіборги!»

28191443_1479074515534744_1202646222_n

Натомість, режисер фільму Ахтем Сеїтаблаєв вже звик до уваги преси та глядачів. Але навіть для нього відгук залу, переповненого тими, про кого він знімав свій фільм, був дуже важливим та розчулив його.

Реакція залу на те, що відбувалося на екрані, заслуговує на окрему розповідь. Глядачі, зокрема чоловіки, у моменти бою готові були долучитися до нього, у трагічні моменти стискали кулаки. Чутно було стримані жіночі схлипування. Зал то сміявся разом з героями фільму, то незадоволено реагував на недолуге командування, то молився за загиблих…

Останні кадри фільму глядачі зустріли стоячи шаленими оплесками. На вигуки «Слава Україні!» дружно відповідали «Героям слава!»

Потім фотографувалися з режисером та розходилися по домівках з відчуттям, що майбутнє в України є, і створюється воно такими, як вони.

Олег Нестерук