Казка для дорослих або трохи про церковне рейдерство у районі

69721224Громадянська журналістика це завжди хоббі. Її суть полягає в тому, що, як казав комуністичний класик: "Невинних немає". Ніхто не з властьімущих і статусних осіб-структур нашого краю не має права на індульгенцію Кожен заслуговує на критику, коли глибинну, коли по краям. Звичайно, неприємно, коли тобі звонять з райдержадміністрації, СБУ, пишуть прокльони православні мракобіси і тд. Втім, ситуації це не міняє. Всім милий не будеш. Вашій увазі пропонується лірична казка про ситуацію в одному з сіл району. Якому - читайте в тексті. Її автор - очевидець церковного безпрєделєлу своїми словами виклав враження від побаченого. Місцями смішно, в цілому - грішно. Крім тих, хто вважає, що провина це моральна проблема плебсу.

*** 

957289.7782

В звичайнісінькому СТЕПОВОМУ селі одного БАТОННОГО королівства якось явились піп з попадею. Сподобалось дуже - жити вирішили, світло в народ нести. Рятуючи селян неписьменних від іскушеній плотских, попадя, причастившись "водой огненной" то в вухо дасть, то словом "материнским покроєт". На всіх має управу, хто в "ангельскіє глазки" подивиться. А що?!

Можна, бо - боже благословєніє має. А піп - що піп "яблуко від груші не далеко падає"- то матом, то кулаком також не грішить, треба ж ПАСТВОСЄЛЄНІЄ до бога навертать.

Сидять вони якось на сільському ставку рибу ловлять, ноги мочать, та голову псалмами морочать.

"А не облагодєтельствовать ли нам батюшка селян єдаких"  - скрикнула попадя - та й випалила: "Райский сад нам на этих берегах положено". Сказано-зроблено. Виконкоми, сесії, хабарі, ще хабарі, ще, ще, ще ... І пішло-поїхало.

І виріс ПАРКАН-КРАСЕНЬ - во славу БОЖУ металевий метрів зо три висотою. І ставок, і клуб, і сад, і парк сільський - все за паркан потрапило. По-щучому велінню так і стало як гадало. ЧИ по БОЖОМУ БЛАГОСЛОВІННЮ, а може кадилом розум закадило, дивляться люди - диву даються, мову відібрало від багатоходовки едакої.

А попадя лиш посміюється "МОЛИТЬСЯ НАДО И БОГ ДАСТ. С ЄТОГО ВРЕМЕНИ Я - владичица "Сєльськая".

Диву дивуються люди, а як сталось - не можуть второпати. Двоє людей в рясі справжнє ГЕТТО зробили. І все їм з рук сходить. Мабуть єлєєм руки гарно помазані. Чи то по закону держави, чи по закону божому???

Прийшла календарна весна, паростки волі і свободи, підігріті сонцем і алкоголем, вирвались на волю з душі та тіла селян. В єдиному пориві - зламали паркан, зламали ворота, вийшли до сільського ставу, клубу, саду, парку: "УРРРА це знову наше, нарешті повернулося".

"НЕТ - ЭТО МОË" -  у мене грамота АРЕНДНАЯ є - верещить попадя "під мухою", а осмілівши після переляку волає: "ВСЬО В МЕНЕ ПО ЗАКОНУ, Я- ЗАКОН, А ВИ - БИДЛО СЕЛЬСКОЕ".

І документи з печатками тиче. Розгубився народ, не розуміє як можна таке беззаконня в законний спосіб творити. Опішивши від нахабства, мовчанки, бездіяльності влади селяни СТЕПОВОГО села вирішили по закону діяти в царстві беззаконному. Ох і важкий цей шлях ...

Осінь прийшла. Запльовані душі, скривджені тіла народу БАТОННОГО королівства повстали проти короля. Накивав він п`ятами разом зі свитою подалі від майдану. Перелякані наглядачі, посіпаки, стукачі, хапуги, кровососи-хабарники по норам поховались, часу свого чекаючи.

І була велика битва добра зі злом. Загинули в бою за краще майбутнє сини простих громадян королівства, ніколи не повернуться. Та народ пам"ятатиме героїв. Закінчення цієї казки ще пишеться, щоденно виводиться життєписом кожного з нас ... Історія маленького степового села - тисячоразовий знаковий урок на закріплення. Засвоєння його причин і наслідків - ключ в світле майбутнє до казкового королівства.

Саша Боднарчук для "Хронік".