Не наший Шинкаренко написав про наший "Кагарлик"

10/12/2014

23kaharlykСпочатку я думав, що йдеться про уродженця Обухова, нормального пацана з нормального району Юрія Шинкаренка.

Хто не в курсі - особистого троля Мушкетика і автора близької до обухівського діалекту збірки "Терор".

Особливо цікава новела про планокурів, втім, всі інші не варто пропускати.

Його доробок на сьогодні:

Сценарії та синопсиси

Другий, не наший Шинкаренко (Олег) написав книжку з промовистою назвою "Кагарлик".

Про неї (нього) пише Буквоїд.

В ній, крім всього іншого згадується рідне місто:

Третій семантичний вимір асоціюється із квантовою фізикою і теорією відносності Альберта Ейнштейна. Романний наратив вибудовується за корпускулярно-хвильовим бінарним принципом. Мінімальні корпускули чи кванти інформації – це, власне, і є сумлінно записувані автором щодня у фейсбуку 100 слів, розвиток дії у яких підкоряється бінарній опозиції: або розвивається і центральний персонаж пересувається в часі і просторі, переживаючи різні перипетії, або ж сповільнюється, і тоді розповідь про події заміняють монологи різних персонажів. Процеси і рухи, описані теорією квантового поля, схоже, визначають час і простір роману – котрі перебувають у перманентних змінах, трансформуючись із зон заникання інформації у зони декомпенсації. Ці всі ненастанні рухи і протяги заслуговують на окрему дослідницьку увагу й опис, оскільки не лише являють матриці для моделювання образів хронотопу у творі, а й можуть пояснити різні фантастичні обставини-деталі, скажімо, чому попри суцільний плин подій в Обухові герої постійно потрапляють в інший простір, а самі мешканці міста справляють цілковито фантомне враження – то являючись, то зникаючи, чому через зупинку часу в Кагарлику Бірджиру Хансену й Олександру Сагайдачному здається, що вони ніколи не досягнуть остаточної точки своєї мандрівки: «Якщо плин часу в напрямку Кагарлика сповільнюється екпоненціально, то ми зустрінемося ще багато разів. І чим швидше ми їхатимем, тим частіше нас обганятиме дід Петро, бо наш час буде йти значно повільніше, ніж його» (с.151). У рамках теорії відносності час у різних точках простору протікає по-різному і залежить від гравітаційних полів. Сильні гравітаційні поля виникають, зокрема, поблизу чорних дір та нейтронних зірок. Тому не випадковим видається в романі з’ясування етимологічного значення топоніма Кагарлик:  Каzar i Lyuk – хозарська діра, що алюзійно відсилає до космічної чорної діри. Поблизу чорних дір сповільнення часу настільки сильне, що для спостерігача, який падає в таку чорну діру, процес падіння здаватиметься нескінченним.

Текст цікавий тим, що, зокрема:

1. Писаний в Фейсбуці. Щодня по 100 слів;

2. Цікавий нам, адептам "неправильної географії".

Крім того, це сатирична антиутопію про життя в Україні у 2114 році, через сто років після вторгнення російської армії та багатьох інших трагічних подій.

Роман присвячено пошукам відповіді на питання про справжню ідентичність людини. Книжка видана у 2014 році у "Видавництві Сергія Пантюка".

Того самого, що зараз в батальйоні ОУН.

Пазл склався.

Ше трохи автора

На Facebook.