8 листопада обухівська громада з повагою та глибокою вдячністю згадує усіх причетних до великої події – звільнення Обухова від нацистських загарбників.
Про це розповів мер міста Олександр Левченко на своїй сторінці у Facebook.
- Кожного разу перед цим великим днем я відкриваю книгу про Обухів нашого визначного краєзнавця Юрія Корнійовича Домотенка і вчитуюся в рядки, де описуються ті далекі воєнні часи. Дуже красномовно в цій книзі описано і останню ніч перед визволенням міста. Жителі чекали іззавмиранням серця, слухаючи канонади. І от 8 листопада 1943 року цей довгожданий момент настав. Обухів було звільнено від нацистських окупантів! - зауважив він.
- Я б дуже хотів, щоб наші діти знали про війну лише з історичних книг та фільмів. Я дуже вдячний ветеранам, які захищали Україну в часи Другої світової війни і тим, хто захищає її сьогодні. Слава Україні!», – додав новопризначений голова Обухівської РДА Іван Рудяк.
ПС. У згаданій мером “Землі Обухівщини” Домотенка є спогади краєзнавця М.К.Панченка про бої за звільнення Обухова в листопаді 1943-у.
- … Якщо з висоти пташиного польоту поглянути і графічно зобразити, як відбувалося визволення Обухова, то це виглядало б так: на велике село, розкидане по горбах і ярах, у ранковій осінній імлі націлено три червонні стріли: на Польок і Забару, на Драну гору і на Хутори (нинішня Піщана). Це напрямки ударів трьох батальйонних груп 342-го стрілецького полку 136-ї дивізії, що визволяла Обухів.
Батальйон Колпакова, наступаючи з Полька і вільшанської дороги, просувався по нинішній вулиці Малишка. Він першим оволодів центром села, вийшов район нинішньої пожежної частини і продовжував тіснити ворога в напрямку Григорівки. З боку Нещерова по Драній горі і Зеленим гаєм наступав батальйон Григоренка. Він вийшов в центр і зав’язаав бій з ворогом, який відступав вулицею Гончарною на Попову гору і Григорівку. Батальйон під командуванням Куценка, наступаючи з боку Хуторів (нинішня Піщана), притиснув гітлерівців і перерізав їм відступ на Дерев’яну.
Ю.К.Домотенко, “Земля Обухівщини”, ст.54