Обухівські судді 1,5 роки не допускали громадян до правосуддя

atkritka_1406252951_367Не секрет, що вітчизняні теплоенергетичні компанії з точки зору екології є надзвичайно шкідливими. В Україні на сьогодні функціонує 14 великих ТЕС, потужністю понад 1 млн. Мегаватт.

Всі ці ТЕС об’єднує те, що вони будувалися за радянськими проектами наприкінці 50-х – на початку 60-х років, а вводилися в експлуатацію наприкінці 60-х – початку 70-х років. Тоді будь-які природоохоронні заходи взагалі не передбачалися, і наслідки цього ми зараз відчуваємо на собі повною мірою.

Скажімо, в Україні нормативи викидів від великих спалювальних об’єктів в атмосферне повітря встановлено в межах 2500  мг на метр кубічний, тоді як в Європі – 50 мг на метр кубічний, тобто в 50 разів менше. Проте, ми примудряємося порушувати навіть такі лояльні (або екоцидні– це вже як подивитися) нормативи.

Трипільська ТЕС (м. Українка, Київська обл.), що була введена в експлуатацію на повну потужність в 1972р., – гідний приклад такої антиекологічної станції. Вона продукує понад 80% всіх промислових відходів у Київській області, а кількість викидів шкідливих речовин в середньому становить понад 70 тис. тонн на рік! Для порівняння: це приблизно 120 залізничних 60-тонних вагонів; і все це в радіусі 300 км падає на наші голови, всім цим ми дихаємо.

Окремо слід сказати про золошлакові відвали, яких, згідно лише офіційної статистики, накопичено близько 29 млн. тонн на площі 140 га. Найбільш примітивна допотопна технологія передбачає, що ці відвали мають бути вкриті шаром води 40 см. Хтось бачив таке біля Трипілля? Звісно, ні. Натомість, там спостерігається таке вище, як пильові бурі, які в суху спекотну погоду накривають Українку і наближені села, і разом з собою несуть 37 видів небезпечних хімічних речовин, значна частина яких – першого класу небезпеки.В середньому по дрібнодисперсному пилу середньодобова норма перевищує ГДК в 4-20 разів, а іноді, в окремі несприятливі дні – в 65 разів!

Недавно було отримано результати досліджень ґрунтів навколо Трипільської ТЕС, згідно яких, аномальні показники перевищено по 18 видах важких металів. Наприклад, було встановлено забруднення сільськогосподарських угідь критичними дозами миш’яку, попри й так занижені санітарно-екологічні норми.

Проте, зважаючи на відверту корупційну складову в діяльності колишніх екологічних служб, ніколи серйозні порушення від діяльності Трипільської ТЕС не фіксувались. Звісно, цьому сприяла й власна станційна лабораторія (між іншим – несертифікована). І лише в минулому році міністр екології О. Семерак опублікував негативнийтоп-рейтинг забруднювачів навколишнього середовища, де Трипільська ТЕС посіла 12-те місце.

Юридична фірма «Імператив Плюс» за патронатної підтримки Міжнародного  фонду  «Скорочення ризиків» у зв’язку з наявною загрозливою екологічною ситуацією здійснює у регіоні ексклюзивну програму щодо захисту екологічних прав місцевих жителів за євростандартами.

У межах цієї програми до Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго» заявлено 495 судових позовів від громадян, котрі вирішили стати на захист своїх прав,щодо відшкодування моральної шкоди, завданої негативними екологічними явищами.

Згідно євростандартів, такі позови є нормою, і забруднювач має бути відповідальним перед людьми за те, що своєю діяльністю погіршує якість їх життя у порушення унормувань статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Заявлені позовні вимоги про відшкодування по кожному із позивачів становлять близько 2 млн. грн. Ці суми розраховані за сучасними психологічними методиками.

При пред’явленні позовів і юридична фірма «Імператив Плюс», і місцеві жителі розраховували, що оскільки судді також живуть у зазначеному регіоні екологічного лиха, то вони принаймні будуть об’єктивно і неупереджено розглядати ці справи.Утім, все вийшло навпаки.

Так, 26  грудня 2016 року було подано кілька групових позовів із заявленням клопотань щодо звільнення позивачів від сплати судового зборучерез складне матеріальне становище. По всім справам у задоволенні клопотань було відмовлено та була здійснена спроба повернути позови заявникам.Однак, ці рішення «Імператив Плюс» оскаржила в апеляційному порядку – апеляційні скарги задоволені, а цивільні справи повернуті до суду для вирішення процедурних питань по відкриттю проваджень.

Після цього окремі судді, а це голова Обухівського райсуду Київської області Кравченко М.В. та суддя цього суду Зінченко О.М., стали ухвалювати судові рішення, навіть не допускаючи людей до правосуддя.

У цей період представниками позивачів була ще більше посилена правова позиція за позовами з мотивуванням, що постраждала якість життя людей в тому числі –  й через забруднену систему водопостачання. А вода, згідно вітчизняного законодавства, належить до категорії харчових продуктів і підпадає під юрисдикцію закону України «Про захист прав споживачів», і, відповідно, позивачі звільняються від сплати судового збору.

Але судді М. Кравченко і О.Зінченко, вочевидь, зовсім не бажаючи створювати в цій ситуації правових прецедентів, вирішили… взагалі не відкривати подібних справ. Далі мова піде про дуже негарну, штучну юридичну технологію, вигадану обухівськими суддями. І першим її починає застосовувати голова суду Максим Кравченко.

Розуміючи, що потрібно починати провадження, М. Кравченко все одно залишає справу без руху, вказуючи: мовляв, в матеріалах справи відсутній оригінал позовної заяви, і що суд за таких обставин не може розглянути справу.

Представники позивачів заперечують, адже мають власну копію позовної заяви від 26 грудня 2016 року, де є відмітка, що суд прийняв справу у повному форматі; крім того, вказують, що справа направлялась у апеляційний суд і цей суд також бачив цю позовну заяву і вказав про її наявність у своїх додатках, повертаючи справу до суду першої інстанції.

Як після цього суддя береться стверджувати, що у справі відсутній оригінал позовної заяви?Тим більше, що оригінал може бути один, а екземпляр позивачів з канцелярською відміткою є тільки копією. Висновок тут може бути лише таким: неіснуючий недолік усунути –неможливо.

Однак суддя М. Кравченко на основі надуманої ним підстави залишає нашу справу без розгляду. А після цього суддя О. Зінченко по трьох аналогічних справах дублює відповідний параграф свого колеги Кравченка, не завдаючи собі клопоту хоч якось змінити текст. У представників позивачів очі стали круглими від здивування: як таке можливо?

В апеляційній скарзі було детально описано процесуальні порушення (читай свавілля) суддів Обухівського суду – створення абсолютно штучної підстави для не розгляду справ.

Апеляційний суд у всіх чотирьох справах скасував ухвали Обухівського суду, зазначивши, що дії  суддів М. Кравченка і О. Зінченка є неприпустимими з точки зору дотримання вимог ст. 55 Конституції України і ст. 6 Конвенції щодо доступу до правосуддя, і вважає, що зазначенні судді перешкоджають позивачам в доступі до правосуддя.Але й після цього суддя М. Кравченко залишає справу без руху, пропонуючи представникам усунути міфічний недолік.

Тоді представниками в суд подається копія свого примірника на 143 позивачів із канцелярською відміткою. І тільки тоді  провадження відкривається. Але й воно було вимушеним, оскільки ще раніше такі копії своїх примірників представники позивачів надавали по трьох справах О. Зінченка і апеляційний суд це врахував.

Після цього голова суду М. Кравченко не став повторно йти проти позиції апеляційної інстанції.Однак, «цирк на дроті» продовжився.

Після відкриття провадження представниками позивачів відразу було заявлено клопотання про повернення свого примірника, необхідного їм для підготовки до судових розглядів.Суд (М. Кравченко) у цьому клопотанні відмовив.Але через два дні секретар Кравченка за його вказівкою кулуарно повернула представникам нібито примірник позивачів. Але помилилась, і представникам насправді був повернутий оригінальний примірник(!), який, як і стверджувалося представниками, завжди був у суді і ніколи звідти не вибував.

Таким чином підтвердився факт вчинення безпосередньо головою суду М. Кравченком завідомо неправосудних ухвал.

Підтвердилося це і по судді О. Зінченку.Після відкриття ним провадження по першій з трьох його справ, представники йому заявили відвід.Але суддя виносить ухвалу відмовити у відводі й бере самовідвід, мотивуючи це тим, що має власну позицію по цій справі. І тільки після цього справа потрапляє до судді Валентина Болобана, і все принципово змінюється.

У першому ж судовому засіданні представниками позивачів, як і по справі у М. Кравченка, було заявлено клопотання про повернення свого примірника, необхідного для підготовки до судових процесів.Клопотання було задоволено з визнанням, що у суді є оригінальний примірник (!), і він з суду не вибував. Таким чином, коло по неправосудним рішенням замкнулося і по судді О. Зінченку.

Після цього, незважаючи на заявлені відводи, він уже не оголошував про самовідводи по двох інших справам і продовжив їх розгляд, хоча по них підтвердилася стандартна ситуація (оригінали позовних заяв знаходяться у цих справах).

Отакі реалії українського правосуддя, коли майже півтора року справи по суті позовних вимог не розглядаються!

З цього приводу були направлені скарги щодо згаданих суддів до Вищої ради правосуддя, де вони перебувають на розгляді, а також подано заяви в правоохоронні органи стосовно того, що судді виносили завідомо неправосудні ухвали. Наразі зареєстровані кримінальні провадження, які  розслідуються слідчим підрозділом СБУ Києва і Київської області.

Водночас, від значної групи громадян, котрі є позивачами у чотирьох справах, по яких перешкоджалося у доступу до правосуддя, вже направлені позови до Апеляційного суду Київської області про  відшкодування  Обухівським районним судом Київської області, як відповідачем, моральної шкоди через недопущеннядо правосуддя, де судді М. Кравченко та О. Зінченко визначені як треті особи.

Крім того, позивачам по екологічних позовах стало відомо, що 2 серпня 2018 року судді М. Кравченко  та О. Зінченко у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України здаватимуть кваліфікаційні іспити для підтвердження судового статусу.У зв’язку з цим близько тисячі осіб за екопозовами направили заяву до цієї інстанції про перевірку знань цих суддів, в т.ч. унормувань щодо доступу до правосуддя.

До речі, суддівський дует Кравченко-Зінченко достатньо «славетний» на Обухівщині. Скажімо, свого часу кожен з них тричі відпочив в Єгипті, Туреччині та Омані, але при цьому їх табелювали по робочому часу – начебто вони здійснювали правосуддя в Україні. Вища кваліфікаційна комісія суддів перевірила ці факти – вони підтвердилися, і ці судді були рекомендовані до звільнення. І лише трагічні події Революції гідності – Вища рада юстиції мала зібратися з цього приводу 23 лютого2014 р., одразу після масових розстрілів на Майдані 20-22 лютого, однак її засідання було перенесено зі зрозумілих причин, – дозволили суддям Кравченку і Зінченку уникнути відповідальності за строками давності.

Олексій Якименко, для Хронік.