ОбухівТранс і його останній шанс: реформується чи помре?

Карикатуры, юмор, приколы, рисунки, смехІ годувати важко і добити жалко…

Літо різко увірвалося до Обухова і гарячим повітрям затопило його громадський транспорт. Ми звикли, шо обухівські маршрутки різнокаліберні, зимою – холодильники, літом – пекарні. Нам не подобається музика в них і часто самі водії. Скачки цін та ієзуїтська позиція керівництва, для котрої, переконані користувачі обухівських соцмереж, пообіцяти і не виконати – елемент бізнес-норми.

Цікаво, що події місячної давнини, під час котрих учасник АТО вистрілив на зупинці у повітря, зіграли роль лакмуса, котрий кристалізував відношення обухівчан до свого-не свого перевізника.

Дійсно, важко прийняти сторону рейдера, котрий привозить намолених, як то кажуть, журналістів і в такий, умовно офіційний спосіб спотворює образ обухівського підприємства.

Аналогічну відразу викликають дії самого перевізника, котрий замість перестрахуватися за допомогою поліції чи «Варти» підвозить відверту тітушню. «Обоє рябоє», каже народна приказка.

Обухів зосереджується довкола панів

Втім, найбільш цікаве відбулося потім. Ні, ми не говоримо про замовні телевізійні сюжети з боку обухівського перевізника і ініційовану опонентами кампанію з оббріхування у всеукраїнських медіа. Результати останніх, доречі, чітко продемонстрували, що зв’язками з громадськістю треба займатися весь час, а не лише коли півень клюне. Обухівський бізнес цього не розуміє. Приклад Пастрансу може відкрити йому очі на реальність.

Не говоримо ми і про рубікон, котрий проліг між окремими політиками, громадськими організаціями, активістами в частині «щирої» підтримки обухівського перевізника. Доречі, те саме сталося, коли знімали» Ваню Рудяка – Обухів перекрутило мов кубик Рубика і ті, хто вчора дружив з Рудяком, раптом пішли в  «опозицію».

Ті, кого не було на горизонті, почали освоювати ази таргетингу у фейсбуці. Після цього хтось зайняв посаду, хтось поїхав на відпочинок до Туреччини, хтось чекає, коли охолоне шампанське у холодильнику. Щоправда, все це робилося через такого уролога, що 99% обухівчан досі зрозуміли не просто, «хто, і за що знімав», але і кого.

Тенденції і претензії

Але, зараз не про це. Поговоримо про тенденції і претензії. Вони пов’язані як причина і наслідок, курка і яйце. Що обуло першим – незадовільна якість послуг перевізника чи наші претензії до всіх і всього, як ознака втомленості – не скажеш.

Так чи інакше, кілька масштабних полемік у соціальних мережах вказали на одну надзвичайно очевидну, дещо дивну і хронічну проблему. За результатами аналізу коментарів можна з вірогідністю 90% сказати, що ОБУХІВ НЕНАВИДИТЬ ПАСТРАНС. Це не фігура мови і не перебільшення. Коментарі дали чітко зрозуміти, що у місті не переживають за його долю. Більше того, ніхто не проти зміни перевізника. Частина «за». Більшість, втім, наполягає на появі конкурента. Сенсу у заміні одного монополіста на іншого немає.

Ненависть – це наслідок. Причини, якщо відкинути вищезгадані перепади температур, музику, обличчя водіїв, тов. Штурму тощо ДВІ. Справжні, не продиктовані нашим ранковим настроєм, болючі і хронічні.

Саме їх, як показує практика, НЕ ГОТОВИЙ вирішувати Пастранс. Саме для цього він у дивний спосіб збирає дивні громадські слухання, котрі приймають дивні, схожі на відсутні, рішення.

Саме симуляція у вирішенні цих ДВОХ головних питань і живить ненависть обухівчан до свого перевізника. Він, у свою чергу, не здатен подолати власну жадібність і нарешті повернутися обличчям до містян. Рейдерський накат з боку конкурента засвідчив, що на громадськість пан Лук’яненко опертися не може. Громадськість діє за золотим імперативом Канта – ставиться до перевізника так, як той ставиться до неї. І тут нічого не поробиш.

Можна скільки завгодно симулювати «занепокоєність громадськості» і «розвивати діалог між нею і перевізником для покращення якості послуг», всі розуміють, що це лише неякісний антикризовий менеджмент. Здатний розсмішити своїм бородатим пафосом, не здатний зрубати гниле дерево тотальної недовіри на корню.

Отже, ми переконані, що головна проблема іміджа Пастрансу у його логістиці. Вона, в свою чергу, для водіїв, не для людей. Точніше для прибутків, інколи водіїв. Мешканці Старого Обухова (Автостанція – Центр – Автошкола-Парникова) ВКРАЙ незадоволені тим, що 311 маршрутка:

 - не везе до Школи чи Піщаної ні тих, хто їде до них, ні тих – хто на Київ. Відтак, люди роками тратять нерви, гроші і час для того, щоб під’їхати до місця посадки на Київ. Особливо «зручно» це в дощ, сніг і спеку. Пояснення представників Пастрансу, котрі міняються залежно від гостроти критики, обґрунтовано вважають хамськими;

  - тим, що ввечері дочекатися на 5-у маршрутку на Школі-Піщаній практично неможливо. Водії 311-ї, у свою чергу, на питання чи можна до Автошколи, Центру, Автостанції приймають рішення лише за наявності «київських» пасажирів до цієї зупинки. При тому, що Автостанція ОФІЦІЙНО є місцем ЗВІДКИ відправляються маршрутки і КУДИ вони прибувають.

 - ВСІ, без винятку мешканці Обухова діляться на тих, хто їде до КИЄВА і тих, кому потрібна зупинка на Столичному шосе (Козин тощо). Перші вважають, що з кожною зупинкою (а їх буває до 10) вони втрачають час. Другі вказують на відсутність іншого транспорту. Зрозуміти можна і тих і інших. Навіть, якщо перші запізнюються на роботу тому, що не встигають другі.

Так чи інакше, коротко -  рейтинг Пастрансу може подолати мінусову позначку лише у випадку, коли Пастранс урівняє в правах мешканців Старого Обухова і його нової частини. І коли вирішить, як возити людей до Києва, а як до Козина. Так, щоб всі встигали і були довольні.

Як він це зробить – нікого не хвилює. Хочеш кататися з гірки – вмій санки тягати. Або ходи у дірявих штанцях іміджу і лякай сусідів голою…, ну, ви поняли.

А до того замовні інтерв’ю і комічні «наради з громадськістю» викликають зворотню до бажаної реакції – огиду.