“Площа Матері» в Обухові  може залишити обухівчан сиротами

02Вчора в приміщенні Обухівської міської ради відбулася довгоочікувана нарада з приводу реконструкції так званої «площі Матері», більш відомої як місце, "де стояв Ленін". Воно ж «Старий Центр». Років сто тому – «Базарна площа», ймовірно, єврейський квартал тогочасного Обухова. Більше Ви можете прочитати у нашій розвідці 1944-1994: коли і як забудовували Старий Обухів.

Причинами розгляду, чи б пак, чергової корекції планів на реконструкцію стали:

1. Петиція містян, котрі вважають, що новий шунт для історичного серця міста задорогий, тому все, що не «Школа» або «Піщана» має право на смерть від старості;

2. Звернення місцевих майстрів, на думку котрих в процесі розробки образа пам’ятника були порушені низка обов’язкових умов: прозорість конкурсу, залученість місцевих, естетичні і тому подібні характеристики майбутнього монументу;

Ще до початку зацікавлені у проведенні наради поділилися на дві одвічні категорії: відсутні і присутні.

До перших, як і передбачалося, потрапили «зрадофіли»-фундаменталісти з обухівського осередку АТІЛ, майже ІДІЛ :) («Армія тролів Ігора Лавренюка»). Активні у відкритих групах Facebook, пафосні і малограмотні вони, на жаль, не знайшли часу для публічного висвітлення власних претензій. Можливо, йдеться про природну скромність народжених в темряві лавренюковського штабу носіїв паранормальних, сорі - аналітичних здібностей. Швидше за все, в обухівській "Грі Престолів" головний Білий Ходок штабу антимерської Півночі Ваня Полунін рішив не світити аватари своїх «тролів», вибачте – «аналітиків». А так хотілося взяти автограф у Наташі Костіної...

Другі з перших секунд розділилися на кілька категорій:

1. Представники влади (Вяхірєв, Цельора, Левченко та інші);

2. Місцеві майстри (Карасьов, Меркушева, Рябченко etc.);

3. Празднотиняли (Сухіх, Чайковський);

4. Властиво опозиція (Віталік Гут і ко);

5. Міські божевільні (поіменно не зафіксовані, але руку тягнули).

Власне, саму презентацію також можна розділити на дві умовні частини: виступ голови відділу капітального ремонту тов. Вяхірєва і вербальне насильство над його ідеями з боку войовничих митців :) опісля. В цій ситуації варто зауважити, що якби не захист з-боку Цельори і Левченка, в цілому естетична борідка пана Вяхірєва мала би значно блідіший вигляд і ось чому.

За словами критиків, а ми, зауважимо, погоджуємося з більшістю випадів:

1. Скульптура Матері жахлива у своєму неприродному соцреалізмі і малоподібна до обухівського образу цієї святої жінки;

2. Розробка образу  Матері не була проконсультована з представниками місцевої художньої богеми, результатом чого став її вищеозначений радянський образ;

3. Обухів багатогранніший ніж здається, відтак можна подумати над іншими образами Духа нашого міста.

Крім того, майже невисловленою залишилися думка автора цього тексту, котрий старався не сміятися, коли головний будівничий всія міста пропонував розмістити на площі величезного мутанта у вигляді викопного молюска, котрий ніби-то замешкував Сарматське море 14-15 мільйонів років і тому і цілком можливо міг пастися на неозорих просторах Обухівщини. Здається, птеродактиль з Педини був би доречнішим, нє?

Можна було би поставити ще одного пам’ятника сталіністу Малишку, чекісту Вадісу, партизану Варакову, білогвардійцю Дашкевичу-Горбацькому, «зрадофілу» Зеленому тощо. Кожен з них легенда свого часу, свого оточення, своєї ідеологічної парадигми.

Поряд з ними крутяться міфопоетичні напівбоги української ночі Козак Обух, Бабуся Лукавиця і Танцюючий Хасид. Щоправда Обух був холопом у Острозського («мужиком»), обухівські відьми навряд чи удостояться цієї честі, а євреїв «лушпайники» витіснили до Києва в 1919. Але то вже інша історія. Не ми будемо ламати собі голову і подавати свої роботи на конкурсну комісію, котра, як пообіцяв мер міста О. Левченко обов’язково відбудеться.

Відтак, згідно з мудрим аналізом присутнього на нараді тов.Цельори не варто ламати списи критики об стіни праздного популізму. Іншими словами, за його ж словами :) варто розділити предмет критики на дві частини:

1. щодо інженерно-інфраструктурних рішень проекту реконструкції площі;

2. щодо його властиво художнього наповнення скульптурами і так далі.

Перша викликала досить критичну реакцію у депутата Обухівської міської ради Віталія Гута, на думку котрого основою реконструкції стане, цитую, «вкладання бруківки (фемки) поверх існуючого асфальтного/бетонного покриття. (Ніяких сучасних архітектурних рішень, розмітка пішоходних доріжок парку залишається майже та сама що була розроблена в 70-х роках.)».

 - Залишається питання про нагальну необхідність цього проекту, адже основні проблеми міста досі не вирішені, - виснував-зауважив він.

Результатом бурхливого обговорення другої, так званої «художньої частини»  частини Площі Матері стала обіцянка мера «винести на виконком рішення про створення конкурсної комісії для розроблення пам’ятника в центрі Площі та інших додаткових архітектурних елементів цієї реконструкції».

В підсумку і замість післямови:

1. Вівці лишилися цілими (розробники проекту). Вовки (місцеві майстри) – наситилися. Пастухи («АТІЛ») – проігнорували захід, недостойний їх величної присутності;

2. Компромісу було досягнуто і, варто відзначити, ціною малої крові. Зауваження як до образу, так і концепції і в кінці – самої скульптури Матері були більш ніж обґрунтованими;

3. Особисто мені незрозуміла точка зору пересічних мешканців Обухова, далеких від «трольхейму» місцевого політику, особливо мамочок з кіндерами, котру істерично «топлять» за школи і садки так, ніби ними ніхто не займається. Особливо неприємним для слуху є вереск мешканців обухівського Манхетену («Школа-Піщана»), котрі вважають, що ревіталізація депресивної частини міста дорога, тому її мешканці повинні надалі жити в своєму Гарлемі.

Обухів – він для всіх.

Незалежно від фешенебельності району проживання.

Єдине, про що тут можна шкодувати – старий Обухів вартий фонтанів.

Без них це буде просто ошатна площа.

З ними – нове, хай і дещо штучне ІСТОРИЧНЕ СЕРЦЕ МІСТА.