Пригоди Шуфрича на Обухівщині: частина-2

04/02/2015

borej-640x392Свого часу ми переповідали, як Шуфрича знову “побили”. Цього разу фінансово.

Справа отримала своє продовження, пишуть "Наші гроші"  в матеріалі Шуфричу пішла земля з-під ніг.

***

Нафтогазові магнати Шуфрич і Онищенко замість того, щоб стати сусідами на Дніпрі під Києвом, можуть втратити і землю, і гроші, які вони за неї заплатили

Як правило новини, у яких одночасно фігурують депутати і народна земля, є сумними для народної землі. Але кожне правило існує для винятків.

Нарешті з’явилась історія, де два відомих достойники, отримавши 14 га на березі Дніпра, можуть їх втратити через впертість однієї громадської організації. Битва в судах триває вже п’ятий рік, і хоч депутати отримують максимальне сприяння прокурорів і деяких суддів, їхні справи стають усе гіршими.

Воювати вони, безумовно, будуть до останнього. Тому ми й вирішили описати цей процес. Хоча б тому, що боротьба має проходити при білому світлі і з глядачами. Так от.

Починалось усе для депутатів-олігархів оптимістично. У 2009 році нардепи Олександр Онищенко і Нестор Шуфрич отримали у власність відповідно 6 га і 8 га. У гарному місці – на березі Дніпра, біля Козина. Ділянки брали поруч, напевно, щоб зекономити на паркані.

Земля дісталася за простою і мільйони рази відкатаною схемою. Спершу Обухівська РДА подарувала сімом громадянам 14 гектарів. Після чого вони одразу продали свої наділи. Три ділянки дістались Онищенку, решта – Марії Шуфрич, матері нардепа. Після її смерті ділянку успадкував Нестор Іванович.

Хоча подібних депутатсько-земельних історій можна нарахувати сотні – цього разу хепі-енду не сталось. Принаймні поки що. У дуже глибокі деталі вдаватись не будемо, опишемо лише канву.

Уже після закінчення оборудки на горизонті з’явилась одна проблема. Виглядала вона спершу як невелика дрібничка: виявилось, що ділянка Онищенка повністю поглинула 1.5 га землі, яка ще з 1993 року є у постійному користуванні в громадської організації Яхт-клуб «Борей». Ну, і,ясна річ, що:

  • ділянка у яхт-клубу не вилучалась;
  • усі ці 14 га знаходились у межах селища Козин, і Обухівська РДА не мала до неї жодного стосунку;
  • земля знаходилась в прибережній захисній смузі Дніпра, і тому її можна було віддавати лише в оренду.

Зрозуміло, що, дізнавшись у 2010 році, що його ділянку «продали», «Борей» подався за правдою до прокуратури.

Тільки у прокуратури – своя правда. Особливо коли йдеться про землю «кращих людей міста». Замість того, аби почати досліджувати кримінал, прокурори подали на яхт-клуб до суду, аби відібрати в нього землю вже остаточно.

Виявилось, однак, що існують у цьому світі і неправильні судді, а тому першу інстанцію «правоохоронці»програли. Але, ясна річ – не змирились. І вже апеляція (суддя Лобань О.І) зглянулась над депутатами, постановивши землю у яхт-клубу відібрати. Правда, все-таки цей раунд прокурори програли: у листопаді 2011-го, Вищий господарський відновив статус-кво, і земля залишилась у громадської організації.

Сам яхт-клуб, зрозумівши, що час від часу «охоронці законності» можуть йому пити кров через всілякі «новоявлені обставини», почав вирішувати проблему кардинально. І у 2012 році отримав нову судову перемогу: домігся недійсності договорів купівлі-продажу Онищенком трьох ділянок, які накладаються на землю яхт-клуба. При цьому суд також визнав недійсними держакти і попередників: трьох громадян-продавців.

Маленька проблемка почала перетворюватись на набридливу проблему. Мало того, на цьому яхт-клуб не зупинився і почав добиватись скасування усього розпорядження Обухівської райдержадміністрації.

А тут вже загроза нависла не тільки над землями Онищенка, а й Шуфрича. Мало того, під удар потрапляла і вся обслуга земельної оборудки. Бюрократичними словами цей удар міг би звучати так: «Завідомо незаконне рішення, збитки в особливо крупних розмірах, організоване угрупування» і т.д.

Але отак просто позбутись вистражданої землі депутати, звісно, не могли. Відтак почалась наступна серія судів, цього разу вже веселіша. Допомогли, як водиться – прокурори.

Наприкінці 2012-го прокуратура знову пішла до суду забирати землю в яхт-клубу. Мотивацію придумали геніальну: «Борей» не платить орендної плати. Першу інстанцію прокурори знову програли, зате 6 лютого 2013-го дивом виграли апеляцію (головуюча Тищенко О.В., судді – Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.). Це рішення здивувало ВГСУ, оскільки всі документи про оплату були. Відтак 6 червня «вишка» рішення апеляції скасувала. Єдине, чого досягли прокурорські – це те, що протягом чотирьох місяців – з лютого по червень – існувало рішення апеляційного суду на користь Шуфрича-Онищенка. Рішення незрозуміле, невдовзі відмінене, тимчасове, але з печаткою і підписом аж трьох суддів.

А саме в цей чотиримісячний період, нагадаємо, яхт-клуб намагався скасувати рішення РДА. Ну, от і судвідмовив «Борею». Бо на паралельному процесі апеляційний суд «довів» незаконність ділянки яхтсменів через несплату оренди. Це рішення, нагадаємо, було чинним лише чотири місяці, однак «вікно можливостей» спрацювало.

Після того, як ВГСУ це паралельне рішення скасував, яхт-клуб вирішив відновити процес скасування розпорядження РДА. Тільки суди ( ні перший, ні апеляційний) вже їм цього не дозволили. З дуже простим поясненням:

– А ви вже подавали ідентичний позов і програли, другий раз – не можна

– Так ми ж програли через рішення суду, яке було відмінене

– Усе одно двічі судитись за те саме не дозволяється.

Довелось знову йти в ВГСУ. Яке роз’яснило своїм колегам в регіоні, що не тільки можна судитись, а й треба, і зобов’язало почати новий процес.

Почалось усе знову. Суд першої інстанції вирішив справу так, щоби всім було більш-менш комфортно: визнав доводи яхт-клубу переконливими, але розпорядження Обухівської РДА скасував лише стосовно ділянки Онищенка. Землю Шуфрича суд вирішив не чіпати.

Обидві сторони подали апеляцію. І тут сталося прекрасне. Київський апеляційний госпсуд (головуюча – знову Тищенко О.В ) припинив провадження у справі. Через те, що…увага: не можна подавати в суд ще раз по тій самій справі. Тобто використана та сама аргументація, що й минулого разу і яку вже заперечив ВГСУ. Чесно кажучи, ми вперше побачили, як апеляція вирішила, що рішення ВГСУ на неї не розповсюджується.

Отак справа знову докотилась до «вишки». 18 лютого ВГСУ вдруге буде розглядати ту саму справу, по якій сам же виніс рішення. Ну, а що робити – апеляційний суд деколи буває важливішим від ВГСУ.

Але ми все розуміємо. Вирішувати долю землі можновладців – справа непроста. Приміром, судді ВГСУ, які у червні 2014 року відправили справу на новий розгляд, отримали сюрпризи від тоді ще народного депутата Ірини Бережної. Вона тоді написала скарги у Вищу раду юстиції і голові Вищого госпсуду з вимогою перевірити дії суддів, які заступились за яхт-клуб. Адже, за словами Бережної, є підстави вважати, що «судді несумлінно та безвідповідально поставилися до своїх обов’язків, а допущені ними порушення вимог законодавства викликають сумнів у їхній об’єктивності та неупередженості, чесності та непідкупності».

Участь Бережної у цій справі легко пояснити давніми дружніми стосунками із Шуфричем і Онищенком. Приміром, вони разом ходять на світськізаходи і спортивні події. Також їх всіх об’єднує любовдо кінного спорту. Онищенко взагалі займався цим професійно, усе-таки – член правління Федерації кінного спорту України.

Уже найближчим часом побачимо, чим закінчиться ця судова баталія. Обов’язково сходимо подивитись. Воно не тільки корисно, а й приємно: адже судовий розгляд земель Шуфрича-Онищенка давно вже перейшов з правового поля в театральну виставу.

До кінця тільки незрозуміло, чи це буде комедія, чи драма. У кожному випадку будемо вболівати за хепі енд. Лібретто опишемо невдовзі.

Ірина Шарпінська, «Наші Гроші»