Пропагувати екологічну свідомість - значить бути патріотом Обухова

deep-ecologyМені часто сняться жахіття. Як посеред поля діти граються сміттям на фоні загазованого міста. Як полиці крамниць заповнили напівфабрикати з целофанових пакетів і ми змушені їсти поліетилен; як бездомні тварини мутують від випитої у річці води, яка вже давно не річка, а болото з хімвідходів. І я прокидаюся.

На годиннику, за звичай, п'ята, а засинати і повертатися у той світ зовсім не хочеться. У голові тиха монотонна думка: "занадто брудно, занадто байдужо". Я почуваюся Гаєм Монтегом, якого зсередини випалює небажання рухатися за визначеним режимом і законами. Моя країна, моє місто... щодня в повітрі все більше розчарування та байдужості.

Ми відхрещуємося від совка, але самі чекаємо, поки якась служба прибере папірець з тротуару, просто пройшовши повз. Коли бачимо, що хтось кинув сміття повз урну ми мовчимо, бо це соромно і взагалі не моя справа...

А ж ні. Це моя справа, твоя справа, його і їх справа. Якщо ти кажеш, що вже вільний від режимів, то будь ласкавий, бери на себе відповідальність за своє життя і за свою землю. Бо занадто багато подвійних стандартів: ми проти радянського союзу, щоб це довести, ми знесемо Ленінів і декомунізуємо назви, а хто ж декомунізує наше мислення?

Відомо, що саме радянська влада прибирала за нас, годувала нас, контролювала все, виховувала нас, вирішувала як нам жити і діяти за нас, хто декомінізує це? Виходить, ми займаємося популізмом, коли кричимо, що ми патріоти. Бо постік у фб, окрім лайків і поширень не підкріплений конкретними діями. Якщо ми вільні, то і земля під нашими ногами потребують нашого догляду і турботи.

Не берімо далеко, хай це буде місто Обухів, Київської області. Мальовниче місто, оспіване Малишковими  віршами та прикрашене, немов, наречена, Обухівськими рушниками. Та пройдіться містом і околицями як еко-турист. Саме так. Картина не з приємних і в основному не через те, що десь якась служба не впоралася (хоча і до них скоро дійдемо), а у більшості випадків через те, що громадяни не мають екологічної свідомості, загостреної відповідальності за свої вчинки.

Пройдіться містом і побачите, що папірці лежать біля смітника, а деякі смітники взагалі або крадуть або розбивають. Далі за маршрутом заглянемо в історичну частину міста і побачимо його здавалося б  надбання і окрасу, гору Педину і неймовірне озеро, яке місцеві прозвали "Фейхоа",  через його характерний лаймовий колір. Здавалося б, ви щойно пройшли крізь міжпросторовий портал чи здійснили квантовий стрибок і опинилися на екзотичному лазурно-смарагдовому острові, і ці чари тривають доти, поки ви не спіткнетеся об якийсь хлам, котрий вивезла чи викинула якась людина з ураженим мозком. Скажете грубо? Так.

Грубо те, що ми сьогодні маємо можливість платити кошти за вивіз сміття, виносити у смітники, о Господи, ми можемо продавати вторсировину! Але ми йдемо і викидаємо її в історичній частині міста. І чекаємо, що хтось має то прибрати, бо ми платимо податок. Хто б нам ще мізки б подарував? Чи бували ви на стихійних звалищах? Ні? Ну то посмітіть ще трохи. І ми на них житимемо.

Звісно, не можна грішити на все людство, багато хто хоч якось намагається зупинити засилля сміття, хтось свідомо сортує вдома, частину продає, частину вивозять спеціалізовані структури, хтось виходить на толоки, хтось організовує двомісячники з благоустрою, хтось просто облагородити свою територію і вже подасть комусь приклад. Це все і є. Відповідальні, свідомі, а головне - ВІЛЬНІ люди. Такі заходи дозволяють навести лад там, де не ступала нога комунальника (знаю, їх робота не подарунок долі і чи такий результат їх роботи від професійного вигорання чи від того, що люди не цінують їх труд...), Але будьмо відвертими, не всюди і не завжди комунальні служби наводять лад належними чином.

Як можна виправити ситуацію? Непросто. Але можна. Об'єднатися. Незалежно від віку, статі, росту, кольору шкіри, релігійних і статевих переконань, незалежно від партій, фракцій, блоків, альянсів, об'єднань, організацій та всякої іншої типової шароваршини та культури низької якості. Просто вийти всім разом і прибрати і не просто прибрати, а слідкувати за порядком, робити зауваження тому, хто смітить і не поважає ваш труд. Пропагувати нормальність і екологічну свідомість, не боятися бути хазяїном свого міста. Бо бути патріотом, це турбуватися про свою землю, а у часи війни це обов'язок кожного.

Белла Шевченко, координатор еко-ініціативи Let's do it, Ukraine у Київській області.