В силу очевидних причин, серед яких клятий капіталізм займає не останнє місце мій Обухів - це 10 хвилин в маршрутці.
Відтак, торкнутися до рідного міста, а подекуди і вщипнути жіночу частину його єства я можу лише в транспорті. Дотично і спорадично.
Разом з тим, землячки не дають спокійно поспати на улюбленому задньому сидінні.
Додам рубричку "Моя маршрутка", чо добру пропадати.
Зрештою, вона чесно виконує функцію підкатегорії "Люди Малишкового краю":).
Сьогодні в маршрутці баришння поступилася місцем древній бабусі. Після цього пацан поступився місцем баришні. Я подумав шо це флеш-моб і хотів поступитися місцем пацану. Але потім зрозумів, що дадуть по морді і зробив вигляд, шо у вікні цікавіше.
Читайте ще:
Бабка без рому – ранок на вітер
***
***
Сьогодні зранку в маршрутці штрішок (за його словами батальйон "Київська Русь") з дуже характерним "мурчащим" сленгом і зовнішнім виглядом (я такого з середини 90-х не чув) кілька зупинок поспіль пояснював комусь на тому кінці дроту обставини свого життя. Коротко вони зводилися до того, що "Шоколадний (Порох) - зрадник", "местные нас не любят", "нацики (Нацгвардия) всех разоружает" и тд. Буквально за 3-4 хв їзди в маршрутці зависла ДУЖЕ напружена тиша, яка насамкінець розрядилася чиїмось громогласним "Паскуда"! І понеслось... Не знаю, ким був товариш, але обухівські тітоньки, які на початку ери громили кавказькі розкладки на ринку можуть порвати кого завгодно. По-ходу, пацан це теж зрозумів. Мовчки покинув місце дислокації.