До таких висновків прийшли місцеві активісти після 39 сесії Обухівської районної ради.
Повний запис доповідей прокурора та 1-го заступника начальника міліції щодо стану законності в районі:https://www.youtube.com/playlist…
Короткі висновки з доповідей:
1. Окозамилювання продовжується. Прокуратура та міліція все ще керується кількісними показниками («процент розкриття росте», «в минулому році завели Х справ, розкрили Y») а не якісними. Й досі продовжують мішати мух з котлетами, наркоманів та битовуху з розкраданнями громадських ресурсів на мільйони гривень.
2. Порятунок потопаючого – справа рук самого потопаючого. Чекати на допомогу від силових структур особливо не варто. Якщо хтось ще надіявся що прокуратура здійснює нагляд за скоєнням правопорушень в районі (незаконні забудови, захоплення земель) – можете про це забути. Без вашого письмового звернення ніхто й пальцем не поворухне. Хоча не факт що після звернення щось зміниться. Мабуть саме на це й розраховують місцеві ділки, що планомірно продовжують наступ на громадське майно. Те ж саме й по міліції. Не варто чекати що по дзвінку захищати вас від грабіжників примчить добрий дядя Стьопа-міліціонер. Адже на патрулюванні на весь район знаходиться лише один екіпаж. Та й той може не доїхати через брак бензину.
3. По тим справам що все ж потрапляють до прокуратури та міліції, особливо – гучним, все дуже не однозначно. Складається враження що без сигналу зверху результату нема. Наприклад, як тільки Аваков заявив про незаконність гральних автоматів – їх вмить закрили. А за декілька місяців до цього, після рейду Самооборони та Правого Сектору, у роботі тих самих гральних автоматів міліціянти не знайшли ніякої крамоли.
4. Відповідний комітет та депутатів районної ради все влаштовує і в них майже не виникає ніяких питань по роботі цих управлінь. Схоже що у деяких депутатів головною задачею було швиденько «оптічить» цей захід (сесію) та розбігтись по домівкам. Депутати навіть не приділили уваги справедливому зауваженню з боку першого заступником начальника міліції щодо повного ігнорування звернень до органів самоврядування про надання матеріальної допомоги.
