Він будував Київський картонно-паперовий завод в Обухові

819515_1_w_1200— Квитанцію на розіграш ніколи не висилав. А торік дочки передивлялися газету. Дійшли до сторінки, де надруковані прізвища переможців. Кажуть: "Тату, а давай і ти спробуєш", — розповідає 65-річний Микола Кучма із села Зелений Яр Кагарлицького району на Київщині.

"Газету по-українськи" передплачує понад 10 років. Торік виграв мультиварку.

— У редакцію по приз їздив сам, — каже Микола Степанович. — Мультиварка має функцію скороварки. Готував у ній борщ. Був смачний, як із печі.

Микола Кучма — пенсіонер.

— Після школи навчався в річковому училищі на рульового моториста. Потім два роки служив в Угорщині. Після повернення вступив у Політехнічний інститут на хімічне машинобудування. Перевівся на вечірнє відділення. Влаштувався на роботу на завод "Кристал". Спочатку був учнем гранувальника діамантів. А потім отримав розряд. Заробляв по 350 карбованців. Це були великі гроші. За три місяці можна було зібрати на мотоцикл "Ява", що тоді коштував 800 карбованців, — говорить Микола Степанович.

На заводі познайомився з майбутньою дружиною.

— Люба теж обробляла діаманти. Як побачив її, відчув — це моя доля. До весілля зустрічалися три місяці. За рік у нас народилася Оксанка. Ми перебралися до Обухова. Якраз зводили картонно-паперовий завод. Я їздив вахтами по всесоюзних будівництвах. Заробляв по 1,2 тисячі карбованців. Місяць на вахті, місяць удома. Треба було обставляти квартиру. Купили машину. Через п'ять років після Оксанки народилася Люда. Перед пенсією я влаштувався охоронцем. Вирішили з дружиною на старість переїхати в хату моєї матері. Думали, поживемо у своє задоволення. Але Люба захворіла й померла торік. Дочки заміжні. Живуть в Обухові. Маю онучок Ангеліну та Лєру, — каже Микола Степанович.

Раніше Хроніки повідомляли, що  обухівських пенсіонерів запросили до “Школи писанкарства”.