Напевно, тепер весна не забариться. Адже сьогодні в Обухові на великому багатті спалили уособлений образ Зими та заспівали веселі веснянки. Так в місті святкували давньослов’янське свято Колодія, або Сиропусний тиждень чи Масниці, яке сягає доби Трипільської культури.
В прадавньому розумінні Колодій — це маленький Сонце-Божич, який уже підріс і набрався сили розкручувати Сонячне Коло, тобто став Коло-Дієм.
З наближенням весни Сонце все вище і вище піднімається по своєму небесному колу, відганяючи зимові холоди, а його сила, тепло та енергія передаються природі й людям. Отже, — «Коло діє», життєтворний процес на землі триває, настає новий етап його оновлення.
Основною обрядовою стравою цього свята є вареники з сиром, які вживаються з маслом чи сметаною. Звідси походять і інші назви свята: «Сиропусний тиждень» та «Масниці».
Незважаючи на різне тлумачення Колодія, свято широко відзначалося на всіх теренах України. І хоча є деякі відмінності у проведенні його в різних регіонах – зміст і характер були однаковими. Це – суто українське свято, і йому немає аналогів у інших народів.
Свято супроводжується обрядами, пов’язаними із проводами зими і зустріччю весни, і має характер загального примирення, злагоди та всепрощення.
За традицією в цей час влаштовуються народні гуляння, а всі дійства направлені на те, щоб прогнати зиму і розбудити природу від сну. Усі ці дні не роблять значних робіт, а славлять Колодія, Сонце, Весну і Світло.
В Україні в усі часи головним обрядом Масниці були «колодки». Маленьку вербову колодочку з навскісними хрестиками, перев’язану стрічечкою, дівчата прикріпляли на груди своєму хлопцеві, або «сповивали» і залишали до суботи. А ще колодки прив’язували парубкам та дівчатам, які не одружилися минулого року.
Оскільки, ніхто не бажав тягти колодку, тому від неї відкуплялись кольоровими стрічками, танцями, піснями або їжею та напоями.
Весело та яскраво проходило сьогоднішнє свято в нашому місті. З різних областей на ярмарок прибули торговці. І враз зарясніли ряди апетитними ковбасками, пласкими кружальцями сиру, жовтавими баночками меду та запашної медовухи. Червоно-жовтими боками світили яблучка та заманювали своїм духмяним ароматом гарячі млинці з сиром, зеленню та м’ясом.
На любі смаки були наїдки, а для душі - рукотвори народного мистецтва. Вправні майстри та майстрині демонстрували гончарні вироби, ляльки-мотанки, віночки та намиста з ниток, вишиті рушники та серветки, глечики, макітри та дерев’яні скриньки. Очі раділи з того різнобарв’я та росло захоплення від того, які у нас обдаровані люди.
Закликати весну-красну прийшли маленькі вихованці дошкільних закладів. І разом зі своїми вихователями закружляли у веселому танку.
А далі лунали жартівливі пісні у виконанні місцевих музичних колективів та в танцях сплітали руки юнаки та дівчата.
Продовжила свято символічна традиція спалювання пані Зими у вигляді великої ляльки, яку парубки підняли на руки та й віднесли до високого багаття. Під спів веснянок містяни, взявшись за руки, зробили велике коло, і танцюючи, закликали весну.
Без розваг та ігор свято не було б таким цікавим. Нікому не довелося скучати, коли парубки та дорослі чоловіки почали імпровізовані битви подушками. Переможців чекав приз – пляшка шампанського!
Наступною розвагою був стовп з прив’язаним зверху призом. І це вже була не пляшка шампанського, а грошова винагорода тому, хто залізе по стовпу нагору. Сміливців було багато, але дістатися бажаного призу вдалося лише трьом спритним чоловікам.
Свято продовжувалося народними піснями і танцями. Навіть додому не хотілося йти.
А весна таки дійсно зазирнула сьогодні до нашого рідного Обухова, бо як ще можна пояснити таку чудову погоду з яскравим сонечком на синьому небі.
Колодія величаймо! Весну зустрічаймо!
спецкор
