Пошук

13 січня народився Герой Небесної Сотні з Обухова – Володимир Чаплінський

13 січня народився Герой Небесної Сотні з Обухова – Володимир Чаплінський

13 січня народився Герой Небесної Сотні, Герой України Володимир Чаплінский. Національний Музей Революції Гідності підготував біографічну довідку про Героя.

Про це повідомляють Хроніки Обухова з посиланням на сайт Національного Музею Революції Гідності.

***

Володимир Володимирович Чаплінський народився 13 січня 1970 року в селі Степок Андрушівського району Житомирської області у родині військовослужбовців. Мати Антоніна та батько Володимир служили в Росії у Североморську Мурманської області. Був старшою дитиною в сім’ї, мав молодшу сестру Олену.

До 16 років Володимир жив з батьками у Североморську, де у 1977–1986 роках навчався у загальноосвітній школі №3. У 16 років переїхав до дідуся та бабусі, які мешкали у місті Обухові поблизу Києва. Згодом під Київ переїхали і батьки Володимира. Закінчивши у 1989 році Нетішинське середнє професійно-технічне училище №23, отримав спеціальність "електромонтер з обслуговування обладнання". Після навчання проходив військову службу на території Росії у місті Благоє Тверської області. Цей період свого життя Чаплінський прирівнював до перебування у в’язниці.

Повернувшись з військової служби, у 1990 році почав працювати монтером з обладнання на Київському картонно-паперовому комбінаті в Обухові. Мав власну справу, а напередодні 2014 року планував поїхати за кордон.

Був одружений, разом з дружиною Світланою виховували двох дітей – сина Володимира, 1994 року народження, та доньку Віолетту, 2008 року народження.

Захоплювався автомобілями, мав членство в клубі BMW, любив автомобільні перегони – неодноразово ставав призером змагань, які організовував клуб. На дозвіллі ремонтував поламані годинники. Володимир був пристрасним мандрівником, часто подорожував Україною з усією родиною. Одним з улюблених напрямків став Львів. Займався спортом, зокрема карате, полюбляв малювати, цікавився історією.

Участь у Революції Гідності. Вражений жорстоким побиттям мітингарів на майдані Незалежності вночі 30 листопада 2013 року Володимир Чаплінський 2 грудня 2013 року приїхав на Майдан. Відтоді регулярно перебував у середмісті Києва, дружині казав, що зараз робиться історія. Інколи днями не навідувався додому. Переважно приїздив до столиці увечері та всю ніч чергував на барикадах, охороняючи Майдан. Допомагав збирати кошти на обладунки для охоронців барикад. Для власного захисту виготовив саморобний щит із кришки старої пральної машини та зробив на ньому напис: "Паровоз Анархія" – так називала себе група активістів, які мешкали у наметі з такою самою назвою, і до якої належав Володимир. Їхній намет стояв неподалік від барикади "Львівська брама" і його мешканці часто долучалися до активістів з Першої сотні Самооборони Майдану, або, як вони самі себе називали, сотні "Львівська брама". Там же потоваришував з уродженцем Донеччини Іваном Пантелєєвим, з яким загинуть в один день, захищаючи Майдан. 25 грудня 2013 року став членом Всеукраїнського об’єднання "Майдан".

Разом з родиною Володимир декілька разів брав участь у акціях Автомайдану в Межигір’ї, коло резиденції Януковича.

Востаннє Володимир Чаплінський поїхав на Майдан 18 лютого. У телефонних розмовах з дружиною повідомляв, що залишиться у Києві, адже у ці дні Майдан як ніколи потребував захисту. Ніч 20 лютого разом із Іваном Пантелєєвим провели у друзів, а о п’ятій ранку з новин дізналися про поновлення сутичок у середмісті. Побратими кинулися на Майдан і там під час наступу на силовиків по вулиці Інститутській загубили один одного.

Відомо, що Володимир Чаплінський допомагав виносити поранених з епіцентру подій. Із засобів захисту мав щит, зелену каску, саморобні захисні накладки на ногах і маску-респіратор на обличчі. У відеохроніці того дня видно, як разом з іншими майданівцями він дістався скверу на Інститутській та, прикриваючись щитом, присів біля дерева на тротуар, на підступах до барикади № 8 навпроти верхнього виходу зі станції метро "Хрещатик". Саме у цей момент у нього поцілила куля, влучивши у шию. Після поранення Володимир ще спробував підвестися й побігти вниз Інститутською, але зробив кілька кроків і впав на тротуар. Сталося це між 10:25 та 10:26. До пораненого відразу підбігли побратими й медики Майдану, прикривши його щитами. Близько 10:27 Володимира відтягнули нижче та територію скверу й винесли з небезпечної зони. Однак, на жаль, урятувати життя майданівця не вдалося. Загиблого чоловіка дружина знайшла у фойє готелю "Україна".

Володимиру Чаплінському було 44 роки.

Пошанування. Володимира Чаплінського поховано у місті Обухові. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Володимиру Чаплінському присвоїли звання "Герой України" з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю "За жертовність і любов до України", а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). Ім’я та портрет Героя викарбувані на меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві, що на алеї Героїв Небесної Сотні, та на Меморіалі пам’яті Героїв Небесної Сотні у Львові (вул. Кривоноса). У 2014 році Володимир Чаплінський став почесним громадянином міста Обухів (посмертно). 11 липня 2014 року в Обухові на стіні одного з цехів ПАТ "Київський картонно-паперовий комбінат", де працював Герой, на його честь було відкрито меморіальну дошку; а 12 липня 2014 року меморіальну дошку встановили на фасаді будинку 1-А на вулиці Миру, де жив Володимир. Неподалік від його помешкання створено Алею пам’яті Героїв Небесної Сотні, де на честь Володимира Чаплінського встановлено пам’ятний знак та стенд. Його ім’я присвоєно одній із вулиць Обухова. За сприяння громадських активістів у лютому 2015 року в Обухові зініційовано щорічний турнір з міні-футболу, присвячений пам’яті Героя Небесної Сотні Володимира Чаплінського.