Спочатку тут були ліси, в котрих полювали. Згодом її почали освоювати монахи, котрі рили в ній печери для своїх підземних келій і церков також.
Окремо відбувалася світська колонізація Звіринецької гори і її околиць. Це, перш за все княжий Красний двір, ну і така-сяка середньовічна і пізніша забудова.
Згодом, привнесена на ці пагорби ботаніка відтіснила на другий план і релігію і археологію. Перша географічно не дуже зручна і тому радше декоративна. Другої не так багато, щоб руйнувати рослинні експрозиції на поверхні землі.
Тому поодинокі натяки на історичність Звіринця асоціюються практично виключно з монастирськими печерами, а інші схожі на банальні погреби.
Більше про Ігри Сили і їх гравців.