Джерело: Чорнобильський Радіаційно-екологічний Біосферний Заповідник
Попри високу активність рептилій, науковці зазначають, що шансів на успішне виведення потомства у них небагато. Період гніздування робить самок та їхні майбутні гнізда надзвичайно вразливими. Лисиці, борсуки, єнотоподібні собаки та інші місцеві хижаки з легкістю вистежують і знищують свіжі кладки, а кількість безпечних і придатних для природного відтворення ділянок у заповіднику стрімко скорочується.
Статистика виживання цього виду є критичною не лише в Україні, а й у всьому континенті. За даними європейських досліджень, втрати кладок болотяної черепахи через природне хижацтво можуть сягати катастрофічних 70–90%. Зазвичай лише 5–15% від загальної кількості відкладених за сезон яєць дають життєздатне потомство. Ситуацію суттєво погіршують супутні природні фактори: грибкові інфекції, пересихання або навпаки — надмірне зволоження ґрунту.
Для успішного розвитку ембріонів черепахам необхідний добре прогрітий сонцем пухкий пісок або супісок із помірним рівнем вологості. Проте через антропогенні зміни чи брак територій самки часто змушені відкладати яйця на твердих узбіччях доріг або в ущільненому ґрунті. За таких умов шанси на вилуплення та виживання маленьких черепашенят падають майже до нуля.
Співробітники Чорнобильського заповідника закликають відвідувачів та персонал, які зустрічають рептилій на території Зони, не турбувати тварин і не заважати їхньому руху. Якщо плазун цілеспрямовано рухається лісовою дорогою, це означає, що він перебуває в пошуку ідеального інкубаційного місця, від якого безпосередньо залежить збереження та майбутнє всієї популяції цього унікального виду.
