Джерело: phys.org, переклад: Хроніки Обухова
Загалом учасники згадали 165 рослин та 116 видів птахів, проте абсолютна більшість назв стосувалася лише найпопулярніших видів. Попри те, що в досліджуваному регіоні живуть десятки характерних ландшафтних видів, люди в середньому змогли назвати лише дві типові рослини та три види птахів. У лідери згадок потрапили волошки, маки, ворони, синиці та білі лелеки, тоді як безліч інших важливих диких сусідів людини опинилися в повному забутті.
Дослідження виявило чітку прірву між поколіннями: що старшою була людина, то багатшим виявлявся її екологічний кругозір. Люди за 45 років набагато частіше називали конкретні види, як-от ромашку, деревій, шпака чи жайворонка. Натомість молодь обмежувалася загальними назвами на кшталт «хижі птахи», «голуби» або «кропива», що вказує на поступову втрату колективної культурної пам'яті про довкілля.
Вчені наголошують, що знання конкретних видів — це не просто суха ерудиція, а фундамент для захисту природи. Тільки помічаючи різноманіття навколо, люди починають цікавитися екологією та підтримувати заходи з охорони довкілля. Оскільки саме характерні польові рослини й птахи допомагають експертам оцінювати стан екосистем, їхнє зникнення з людської пам'яті заважає помічати негативні кліматичні зміни.
Для виправлення ситуації дослідники радять розвивати програми екологічної освіти, які повертають людей до реального контакту з природою. Навчання на свіжому повітрі, спостереження за птахами та безпосередня взаємодія з флорою і фауною допоможуть відновити втрачений зв’язок. Адже розуміння того, хто саме живе поруч із нами, є першим і найважливішим кроком до збереження живих екосистем планети.
