Джерело: livescience.com
Крістофер Френч, професор психології в університеті Голдсміт, недавно написав книгу про науку паранормальних явищ і пояснив, що бачення привидів часто є «щирими помилковими інтерпретаціями речей, які мають природне пояснення».
«Те, що ви не можете знайти пояснення, не означає, що його не існує», — сказав Френч.
Френч як скептик досліджує раціональні пояснення «зустрічей із привидами», зокрема галюцинації (сприйняття того, чого немає), помилкові спогади (згадки про події, які не відбувалися), та парейдолію (схильність бачити обличчя або інші значущі образи в неживих об’єктах або випадкових візерунках).
Людський мозок часто пропускає деталі та спотворює події, швидко роблячи висновки, особливо якщо людина хоче вірити, що побачила привида чи іншу легендарну істоту.
Деякі медичні стани також збільшують ймовірність бачення «привидів». Одна з таких умов — сонний параліч, коли людина вважає, що прокинулася, але не може рухатися, часто відчуваючи присутність зловісної фігури.
«Це ніби розум прокидається, але тіло — ні», — сказав Френч. «Ви отримуєте цікаве поєднання звичайної свідомості і свідомості уві сні, а зміст сновидіння проникає в реальність. Це може бути справді лячно».
Френч зазначає, що якщо людина переживає сонний параліч, не маючи знань про цей розлад, їй може здаватися цілком природним припустити, що вона зазнала надприродного досвіду.
Фільми показують привидів як прозорих постатей, але такі бачення трапляються рідко. За словами професора Йоганнеса Діллінгера, найпоширеніші звіти про привидів описують їх як невидимих полтергейстів — коли люди чують дивні звуки, зазвичай вночі, без видимих джерел.
У 19 столітті популярність духовності привела до віри, що люди можуть спілкуватися з привидами. Сьогодні привид став тим, що пояснює загадкові звуки в темряві — «тим, що видає звуки вночі», зазначає Діллінгер.
