Джерело: phys.org, переклад: Хроніки Обухова
Йодлювання, як і крик Тарзана, базується на різких переходах між низькими й високими частотами. І якщо в опері вокалісти вчаться плавно змінювати ноти, мавпи й йодлери просто «стрибають» між звуками.
Причина переваги мавп — додаткова пара мембран у їхній гортані, якої немає в людей. Ці мембрани створюють ширший вокальний діапазон і допомагають приматам у складній соціальній комунікації.
Дослідники припускають, що давні предки людей теж мали ці мембрани, але в процесі еволюції вони зникли — ймовірно, щоб зробити мовлення більш чітким і керованим. Мембрани, як і повітряні мішки, заважали б говорити розбірливо, навіть маючи людський мозок.
Вчені спостерігали за гортанями кількох видів мавп у заповіднику в Болівії. Павукоподібна мавпа виявилась найкращою вокалісткою — з діапазоном у майже чотири октави.
