Джерело: phys.org
У звіті використовується індекс, що відстежує долю 35 000 популяцій 5 495 видів диких хребетних — це ссавці, птахи, рептилії, амфібії та риби — з 1970 року до сьогодні. За останні 50 років (1970–2020) середня чисельність цих популяцій скоротилася на 73%.
Особливо важкою є ситуація з популяціями прісноводних тварин, таких як риби та жаби, які зменшилися на 85%. Морські види постраждали трохи менше, зменшившись на 56%. Однак нові загрози, такі як накопичення мікропластику та видобуток ресурсів з морського дна, свідчать про те, що ці цифри можуть погіршитися.
Чи втратили ми майже три чверті всіх видів дикої природи? Ні. Ці тенденції відображають відносні зміни в чисельності популяцій. Багато з них можуть включати різні результати для одного виду в різних регіонах. Узагальнення таких різних даних в один індекс може призвести до плутанини, деякі сприймають ці показники як абсолютну втрату особин або вимирання.
Є також значні регіональні відмінності: з 1970 року в Латинській Америці та Карибському регіоні зникло 95% популяцій хребетних, у той час як у Європі та Центральній Азії — лише 35%.
Звіт WWF також зосереджується на понятті планетарних точок неповернення — порогових значень, перевищення яких матиме незворотні наслідки для людей та природи. Наприклад, Амазонські ліси можуть бути на межі такої точки, коли клімат регіону вже змінюється, що може призвести до загибелі лісу.
Якщо буде втрачено 20-25% загальної площі Амазонії, вся екосистема може перетворитися на відкритий лісовий ландшафт з меншою кількістю вуглецю та видів. Втрати лісу вже досягли 17%.
Звіт наголошує на успішних прикладах охорони природи, таких як повернення європейського бізона та далматинського пелікана. Однак, деякі досягнення зумовлені глобалізацією продовольчої системи — покинута земля в Європі часто відновлюється дикою природою, тоді як її заміна веде до втрат в інших місцях, наприклад у тропіках.
Зміна наших споживчих звичок є критично важливою для зупинки втрати середовищ проживання та збереження земель для дикої природи. Хоча дані щодо популяцій у тропіках обмежені, супутникові й наземні оцінки одностайно показують скорочення тропічних лісів та саван.
Захищені території давно стали основним заходом для охорони біорізноманіття. Глобальна угода про біорізноманіття 2022 року вимагає захисту 30% землі та вод до 2030 року, проте виконання цієї мети залишається під питанням.
Як зазначає Ліз, найкращий час для рішучих дій був у 1970 році. Другий найкращий — зараз.
