Джерело: Моя Київщина
Після навчання в Київському транспортному коледжі та здобуття вищої освіти в Національному транспортному університеті, він приїхав до Обухова у 1989 році, де побачив необхідність в організації транспортних послуг. У той час місцевий автопарк не міг конкурувати з приватними перевізниками. Лук’яненко працював над створенням системи, яка б об’єднувала перевізників для забезпечення належного рівня послуг.
Так з’явилась Обухівська районна асоціація перевізників, де він згодом став головою, а у 2003 році заснував ТОВ «Обухівтранс», підприємство з власною матеріально-технічною базою та висококваліфікованим колективом.
На шляху розвитку компанія долала численні труднощі. Одним з найскладніших випробувань стали COVID-пандемія та повномасштабне вторгнення, коли 30% працівників були мобілізовані до лав ЗСУ. Лук’яненко зазначає, що завжди пам'ятає про відповідальність не тільки за себе, а й за весь колектив.
Крім цього, Лук’яненко займався політичною діяльністю, працюючи на благо міста, допомагаючи утеплити будинки, створити дитячі майданчики та надаючи підтримку пільговим категоріям населення.
З початком повномасштабного вторгнення, Лук’яненко організував надання транспортної допомоги для евакуації мирного населення з небезпечних територій та перевезення гуманітарних вантажів для підтримки військових. У цей складний час компанія виконувала безліч задач, об’єднавшись з іншими підприємцями для забезпечення необхідного палива, транспорту та інших ресурсів.
Олександр Лук’яненко відзначає, що для нього найкращою подякою є збережені життя та допомога мирному населенню. За його внесок у підтримку ЗСУ та забезпечення безпеки, Лук’яненка нагородили медаллю «Золотий тризуб».
