Джерело: КЕКЦ
... Останнім часом у Києві відбувається гламуризація зелених зон. Береться ділянка дикої природи – шматок лісу, озеро і його починають «ушляхетнювати» – вирізають кущі, коситься трава, рубаються старі дуплисті дерева з білками, прокладаються доріжки з плиткою, ставляться лавочки, ліхтарі. Потім тут з’являються паркування, МАФи та генделі. Яскравий приклад-наполовину знищений шинками Гідропарк .
Забудовники з ТОВ «Галерна затока» хочуть гламуризувати ще дві великі ділянки київської дикої природи-урочище Покал біля Галерного острова, відоме своїми дикими орхідеями, та урочище Циганщина біля Пирогово.
І це при тому, що завдяки хаотичній антиекологічній забудові Києва практично повністю знищені ділянки дикої природи. З 222 заповідних об’єктів (без урахування НПП Голосіївський), у Києві є лише 9 заповідних репрезентативних ділянок дикої природи. Це Жуків острів, Лиса гора, Осокорківські луки, Деснянські луки, Троєщинські луки, Муромець-Лопухувате, Острови Ольжин-Козачий, Золотий ліс у Пуща-Водиця, Межигірсько-Пуща-Водицький (усі вони створені за ініціативою Київського еколого-культурного центру). Але ці 9 заповідних ділянок дикої природи становлять лише 4% від усіх ПЗФ Києва!
Все інше-це міські парки, ботсади, сквери, окремі дерева, міські озера. Особливої користі для охорони рідкісного біорізноманіття вони мають. Натомість на 9 заповідних ділянках дикої природи Києва охороняється до 95% рідкісних видів флори та фауни.
Ми не проти гламуризації окремих паркових зон Києва. Зараз у Києві налічується 127 парків та близько 500 скверів. Будь ласка, який широкий фронт для «упорядкування» і гламуризації! Але навіщо залазити в останні вцілілі та безцінні ділянки дикої природи Києва та знищувати їх?
Ми розуміємо, що є велика кількість киян, яким подобаються гламурні парки. Але є ще й значна кількість жителів Києва, які воліють відпочивати саме в дикій природі. Це рибалки, фотографи птахів і рослин, любителі поспати в наметах а природі, скаути, язичники, збирачі грибів, любителі шашликів на дикій природі (у гламурному парку їх не можна смажити), художники, та й захисники дикої природи, для яких ця територія взагалі є священним місцем.
Чому ж їхні права на дику природу та відпочинок у ній ігнорується чиновниками?
Слід також сказати і про природотерапію, безкоштовне лікування на лоні дикої природи ошаленого від шуму, бетону та пилу городянина. А переможний хід популярного зараз у Європі та США бердвотчингу (фотографування птахів у дикій природі)? Адже розвиток його у Києві, особливо за рахунок закордонних туристів, міг би добре поповнити міський бюджет...
