Джерело: phys.org
Дослідження, опубліковане на обкладинці журналу Science Advances 4 грудня, використовувало аналіз стабільних ізотопів для моделювання дієти матері немовляти, знайденого на похованні культури Кловіс у Монтані віком 13 000 років. Раніше інформація про раціон прадавніх людей базувалася на непрямих доказах, таких як кам'яні знаряддя або залишки тварин.
Результати підтверджують гіпотезу, що люди культури Кловіс спеціалізувалися на полюванні на великих тварин, а не переважно збирали дрібніших тварин чи рослини.
Люди культури Кловіс населяли Північну Америку близько 13 000 років тому. У той час мамонти мешкали як у північній Азії, так і в Америці, здійснюючи далекі міграції, що робило їх надійним джерелом багатої на жири й білки їжі для мобільних груп людей.
"Зосередженість на мамонтах пояснює, як люди культури Кловіс могли швидко поширитися по Північній і Південній Америці лише за кілька сотень років," — зазначив співавтор дослідження Джеймс Чаттерс із Університету МакМастер.
Археолог Бен Поттер із Університету Аляски у Фербенксі додав:
"Залишки тварин на місцях культури Кловіс переважно належать до мегафауни, а великі наконечники для дротиків свідчать про використання ефективних дистанційних видів зброї."
Полювання на мамонтів забезпечувало гнучкий спосіб життя, дозволяючи людям освоювати нові території, не покладаючись на дрібніших локальних тварин, кількість яких могла значно варіюватися між регіонами.
Дослідники моделювали дієту людей культури Кловіс, аналізуючи ізотопні дані, отримані в попередніх дослідженнях решток немовляти Анзік-1, віком 18 місяців. Вони скоригували дані з урахуванням годування грудьми, щоб оцінити раціон його матері.
"Ізотопи дають хімічний відбиток дієти споживача, який можна порівняти з потенційними джерелами їжі для визначення їхнього внеску," — пояснив співавтор дослідження Мет Вуллер, директор Аляскинського центру ізотопних досліджень.
Результати показали, що близько 40% раціону матері складали мамонти, а інші великі тварини, такі як лосі та бізони, доповнювали раціон. Дрібні ссавці, які вважалися важливим джерелом їжі, грали незначну роль.
Порівнюючи дієту матері з дієтами хижаків того ж періоду, таких як американські леви, ведмеді й вовки, вчені з’ясували, що вона була найбільш схожою до раціону шаблезубого кота, спеціаліста з полювання на мамонтів.
Дослідження також вказує на те, що ранні люди могли сприяти вимиранню великих льодовикових тварин. Зміни клімату, які скорочували їхні придатні місця проживання, робили цих тварин більш вразливими до полювання.
"Ці люди були дуже ефективними мисливцями," — зазначив Поттер.
"Ви мали комбінацію високорозвиненої мисливської культури, сформованої за 10 000 років у Євразії, та 'наївних' популяцій мегафауни, які перебували під екологічним тиском," — додав Чаттерс.
Поттер і Чаттерс підкреслили важливість консультування з корінними народами щодо питань їхньої спадщини. Вони співпрацювали з Шейном Дойлом, директором Yellowstone Peoples, який взаємодіяв із представниками племінних урядів у Монтані, Вайомінгу та Айдахо.
"Я вітаю команду з їхнім неймовірним відкриттям про спосіб життя людей епохи Кловіс і дякую їм за повагу до племінних громад," — сказав Дойл.
Це дослідження змінює наше розуміння того, як корінні народи Америки виживали, полюючи на одного з найнебезпечніших і найвеличніших тварин свого часу — мамонта.
