Десь тут проходив трипільсько-васильківський відтинок Змієвого валу. Розстрілювали китайців Косинка і бійці Зеленого. Тягнули залізницю до цукрового заводу у Григорівці. Копали у 70-х минулого Кравченко і Абашина тощо.
Попри перманентний засів інколи на ньому пасуть кількох корів і кількадесят демонічних кіз, чия візуальна присутність нагадує, що колись ним бігали кулани (https://surl.li/atcgyk), зубри і тури (https://surl.li/zkggbz).
В монографії «Літописні слов’яни передодня утворення Київської Русі: тваринництво та мисливство» by С.А. Горбаненко та О.П. Журавльов є трохи про раціон мешканців цієї частини тодішнього протоОбухова біля 1000 + років тому (волинцівська культура).
Зокрема, згідно з ними на території археологічного комплекса Обухові II знайдено залишки 4 турів/зубрів. Це 14,3 % від зафіксованої там мисливської здобичі і більше ніж на інших аналогічних майданчиках.
За їх словами полювати на зубра було безпечніше, ніж на тура. Можливо, тому серед залишків в Обухів II переважали саме зубри.
Крім того, цікаво, що одомашнювали не зубра, який намагався не зустрічатися з людиною, а тура, який її атакував при найменшій нагоді.
Чому так?
Однією з причин, пишуть автори, могла стати звичайна практичність людини. Зубри набагато стрибучиші, ніж тури. Тому для їх утримання треба було б будувати огорожі заввишки явно більш як два метри, інакше тварини їх перестрибнуть.
Людина — істота лінива, тому віддавала перевагу спійманим турятам, для яких достатньо було огорож приблизно в людський зріст.
***
ЗВІДКИ Ж ВЗЯВСЯ ЗУБР?
Дослідники з’ясували, звідки взявся європейський бізон, або зубр (Bison bonasus), і чому його довгий час майже не було видно у викопному літописі плейстоценової Європи. Робота поєднала дві, на перший погляд, далекі сфери: аналіз давньої ДНК з кісток і зубів та прочитання деталей у палеолітичному печерному мистецтві, пише NATURE (https://www.nature.com/articles/ncomms13158).
***
ГОЛОВНИЙ ВИСНОВОК
Європейський бізон виявився продуктом давньої гібридизації: його лінія сформувалася внаслідок схрещування степового бізона (Bison priscus, нині вимерлого) з предками сучасної домашньої великої рогатої худоби, тобто туром (Bos primigenius). За оцінками авторів, у геномі зубра може бути до приблизно 10% «спадку» тура, а сама гібридизація сталася раніше ніж 120 тисяч років тому.
***
ЧОМУ ЦЕ БУЛО ЗАГАДКОЮ
У Євразії добре відомі знахідки турів і степових бізонів пізнього плейстоцену, але плейстоценового «паспорта» зубра фактично не існувало: складалося враження, що він раптово з’являється вже в ранньому голоцені (після 11,7 тис. років тому), невдовзі після зникнення степового бізона під час масових вимирань мегафауни. Додаткової плутанини додавала генетика: за ядерною ДНК і зовнішністю зубр близький до американського бізона, але за мітохондріальною ДНК демонструє спорідненість із худобою.
***
ЯК ЦЕ ПЕРЕВІРИЛИ
Команда секвенувала давню мітохондріальну ДНК і фрагменти ядерної ДНК зі зразків кісток і зубів бізонів, датованих пізнім плейстоценом і голоценом. У мітохондріальних даних вони виявили раніше неописану генетичну групу, яку назвали CladeX. Вона виявилася спорідненою з сучасними та історичними зубрами, включно з кавказькою формою.
За допомогою аналізу приблизно 10 тисяч однонуклеотидних варіантів (SNP) в ядерному геномі дослідники порівняли CladeX, давнього та історичного зубра і степових бізонів. Результати показали, що CladeX генетично близький до степового бізона, але обидві «зуброві» лінії мають помітний внесок тура. Окремо підкреслюється, що сучасні популяції зубра пережили різке демографічне «пляшкове горло» у ХХ столітті, що могло посилити генетичні зсуви і ускладнювало прочитання сигналів у пізніших зразках.
***
ЩО ПІДКАЗАЛИ ПЕЧЕРНІ МАЛЮНКИ
У палеолітичному мистецтві Європи бізони зображені дуже часто, і автори звернули увагу на дві стабільні «морфологічні манери», які можуть відображати не стиль художників, а реальні відмінності тварин.
Перша форма, частіша у більш ранніх зображеннях, має довші роги, дуже потужні передні частини тіла і виразно похилу лінію спини — риси, схожі на степового бізона і сучасного американського бізона, якого вважають його нащадком. Друга форма, що домінує у пізніших зображеннях (після максимуму останнього зледеніння), має тонші, часто «подвійно вигнуті» роги, менший горб і більш збалансовані пропорції — ближче до сучасного зубра. Таким чином, малюнки могли зафіксувати зміну домінуючих форм бізонів у Європі.
***
КЛІМАТ, КОНКУРЕНЦІЯ І «ЧЕРГУВАННЯ» ВИДІВ
За даними авторів, предки зубра були присутні в Європі протягом пізнього плейстоцену, але їхня екологічна роль змінювалася. У різні періоди, на тлі великих кліматичних зрушень, «гібридна» лінія (зубр і CladeX) та степовий бізон могли почергово домінувати на ландшафті, займаючи різні ніші. Для цього висновку використовували також палеоекологічні реконструкції та ізотопні дані, які вказували на відмінності в умовах існування і раціоні.
***
ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО
Робота демонструє, що гібридизація могла відігравати помітну роль у виникненні нових, морфологічно й екологічно відмінних ліній ссавців, а не лише рослин. Дослідження також пояснює, чому зубр «з’являвся з нізвідки» в традиційних палеонтологічних схемах: частина його плейстоценової історії могла ховатися в непомічених або неправильно інтерпретованих формах, які тепер проступили одночасно в геномі й у печерному мистецтві.
