Джерело: village.com.ua
За повідомленням Міністерства культури та стратегічних комунікацій, цей нормативно-правовий акт покликаний кардинально змінити застарілу систему регулювання забудови в історичних ареалах. Нові правила дозволять ефективно поєднувати надійний захист культурного надбання держави із планомірним економічним та архітектурним розвитком сучасного міського середовища, суттєво прискорюючи процеси затвердження проектної документації в українських громадах.
Головна суть ухваленого урядового рішення полягає у переході від універсальних радянських обмежень до гнучкого проектування, яке базується на таких ключових принципах:
Індивідуальні режими використання: для кожної конкретної пам'ятки межі та правила охоронної зони встановлюватимуться окремо, з чітким визначенням дозволеної висотності, граничних габаритів нових споруд та специфічних умов реконструкції;
Обов'язкове наукове обґрунтування: архітектори та розробники містобудівної документації відтепер зобов'язані беззаперечно довести, що їхні проектні рішення жодним чином не зашкодять автентичному вигляду пам’ятки та її історичному середовищу;
Публічне обговорення: зазначається, що цей документ Міністерство культури розробляло у тривалій і тісній співпраці з професійною реставраційною спільнотою, представниками громадськості та профільного бізнесу, провівши серію відкритих презентацій перед ухваленням.
До прийняття цього порядку в багатьох регіонах України склалася критична ситуація: місцева влада роками не могла юридично погодити необхідну містобудівну документацію через відсутність чіткого централізованого алгоритму. У населених пунктах за замовчуванням автоматично діяла жорстка нормативна стометрова охоронна зона навколо будь-якого історичного об'єкта. Такий підхід часто повністю блокував поточні ремонтні роботи, модернізацію інфраструктури та нове будівництво навіть на тих ділянках, де це фактично не несло жодної загрози для збереження архітектурної пам'ятки.
З іншого боку, як підсумували у профільному відомстві, встановлені за старим шаблоном обмеження далеко не завжди забезпечували реальний і належний захист об'єктів культурної спадщини, залишаючи юридичні шпаринки для недобросовісних забудовників. Впровадження індивідуальних режимів дозволить чітко зафіксувати унікальні особливості кожної історичної локації. Очікується, що нові урядові правила стануть дієвим інструментом для подолання бюрократії на місцях та стимулюватимуть залучення інвестицій у реставрацію українських міст.
