Джерело: phys.org, переклад: Хроніки Обухова
Через зміну клімату все більше видів змушені залишати свої традиційні середовища існування. Це створює нові виклики для охорони природи: потрібно зменшити негативний вплив як на нові місця оселення, так і на види, які вже там мешкають.
Нове дослідження, опубліковане в журналі Ecology Letters, пропонує модель, яка дозволяє природоохоронцям проактивно реагувати на зміни. Вона дає змогу передбачити, як види адаптуватимуться до нових умов, чи зможуть вони знайти потрібні джерела їжі, та чи здатні будуть заселити нове середовище.
Модель також можна використовувати для оцінки поширення інвазійних видів та їхнього впливу на інші популяції. Це дає змогу природоохоронцям завчасно вживати заходів.
Керівник дослідження, доктор Маттіас Делінг, старший науковий співробітник Університету Монаша та учасник проєкту Securing Antarctica’s Environmental Future, пояснює:
«Основна проблема в охороні природи — це нестача даних про багато видів, особливо щодо їхньої взаємодії з іншими. Наша модель вирішує цю проблему шляхом використання даних від споріднених або схожих за морфологією видів».
За його словами, навіть якщо про певний вид майже нічого не відомо, модель може передбачити його поведінку, використовуючи інформацію про подібні види:
«Це особливо цінно у випадках, коли новий вид потрапляє до екосистеми — через зміну ареалу або випадкове потрапляння людиною — і про його взаємодію з місцевими видами немає жодної інформації».
Модель можна застосовувати і у випадках, коли:
тварин, вирощених у неволі, повертають до дикої природи;
переміщують зникаючі популяції;
екосистемам загрожують інвазійні види.
До цього моменту науковці використовували окремі методи: для моделювання взаємодії з довкіллям (Grinnellian niche) або між видами (Eltonian niche). Нова модель поєднує ці підходи і дає повнішу картину впливу змін.
Вона базується на біологічних характеристиках тварин — таких як розмір тіла або форма дзьоба — і дає змогу передбачити взаємодії з довкіллям та іншими видами.
Делінг та його колеги протестували модель на прикладі фруктоїдних птахів і рослин з соковитими плодами в перуанських тропічних лісах. Їхні подальші проєкти передбачають використання цієї моделі в Новій Зеландії та, можливо, в Антарктиді.
«Наприклад, у випадках переселення зникаючих видів, розуміння їхніх потреб та взаємодії з іншими видами допомагає обрати найкращі місця для випуску в дику природу», — пояснює науковець.
«Ми сподіваємося, що ця модель стане корисним інструментом для природоохоронців у їхній надзвичайно важливій роботі», — підсумовує він.
