Як повідомив Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник, нові фото дозволяють побачити коней Пржевальського такими, якими їх нечасто вдається спостерігати зблизька.
«Фото з фотопасток показують коней Пржевальського такими, якими ми їх рідко бачимо: спокійними, допитливими, зайнятими своїми щоденними справами серед осіннього лісу», — зазначили у заповіднику.
Особливу увагу працівників привернув один із коней, який на кадрі широко розкрив рот. У заповіднику пожартували, що тварина могла просто позіхнути або ж вирішила «подарувати фотопастці особливу усмішку».
Коні Пржевальського вже понад чверть століття живуть у Чорнобильській зоні відчуження. Їх почали заселяти сюди у 1998 році в межах програми зі створення вільної популяції рідкісного виду. У 1998–1999 роках із біосферного заповідника «Асканія-Нова» сюди завезли 13 жеребців і 18 кобил.
Метою програми було не лише збереження самого виду, а й відновлення природних екосистем зони відчуження. Коні Пржевальського добре пристосувалися до місцевих умов і сформували тут вільноживу популяцію.
За даними самого заповідника, моніторинг коней проводиться протягом усього року. Під час одного з інтенсивних обліків науковці зафіксували 10 репродуктивних груп загальною чисельністю 74 особини. Загальну чисельність коней Пржевальського в зоні відчуження дослідники тоді оцінювали приблизно у 120–150 тварин.
Для спостереження за кіньми використовують не лише традиційні польові маршрути, а й квадрокоптери та фотопастки. Це дозволяє науковцям отримувати інформацію про пересування тварин, склад груп та використання ними різних ділянок заповідника без постійної присутності людини.
Кінь Пржевальського — рідкісний вид дикого коня, який у ХХ столітті повністю зник із природного середовища і зберігся лише завдяки розведенню в зоопарках і заповідниках. Згодом тварин почали повертати у дику природу, зокрема в Монголії та Україні. Чорнобильська популяція стала однією з таких вільноживучих груп.
На території Чорнобильського заповідника коні сьогодні є одним із найпомітніших символів відновлення дикої природи після різкого скорочення людської діяльності.
Фотопастки при цьому дають можливість побачити не лише наукові дані про тварин, а й звичайні моменти їхнього життя — від пересування лісом до відпочинку, годування і характерної поведінки окремих особин.
