Вперше я оглянув цю криницю у буремному 2014 році. Відома довколишньому люду тоді, вона не розгубила цю рису дотепер.
Популярністю серед місцевих і не лише криниця завдячує м'якому смаку води. Він в свою чергу досить сильно присмачений живим народно-православним культом, котрий наполягає на цілющих властивостях джерела.
Про це свідчили дрібні монети тоді і твердження місцевих, котрі вказують на проведення хрестових ходів, зараз.
Мені невідомо, на чому саме "спеціалізується" криниця і що саме лікує. Можливо, її функції універсальні, а опції розмазані об поверхню характерних для таких випадків фраз "... батюшка благословив" і тд.
Відтак, складається враження, що, незважаючи на чітко артикульовану православну атрибутику цього сакрального комплексу його культ повністю не оформлений.
Крім того, візуально не зрозуміло, яку роль відіграють (і чи відіграють) у ньому досить фактурні дерева обіруч.
Одне точно - сміття, котре накопичується біля криниці і на котре ремствують його доглядальники, - прояв альтернативних до світлих, сил. В цьому переконані всі: і православні і атеїсти. Можливо тому, що свиня так і залишилася в українській свідомості символом нечисті, а ті, хто свинячать - її людським аналогом.
Більше про Ігри Сили і їх Гравців.
