1. Шукав у Трипіллі СТАРЕ ЄВРЕЙСЬКЕ КЛАДОВИЩЕ з Павло Солодько. Невдало. Втім, пофіксив куток з ліричною назвою ЛИХА ГРУША і напівтаємні стежки південної частини ДІВИЧ-ГОРИ. Саме там, а не на її вершині, у 70-х минулого століття, настільки я розумію, були відкриті могильник і жертовник зарубинців, котрі згодом увійшли до місцевого фольклору як "капище слов'янської богині Лади". Добре про це написано у Циндровської (http://surl.li/csabf). А більше, по суті, ніхто толком і не копав.
Ну і СТІНКА. Перша від переритого під залізницю перешийка, ця гора згадується у Домотенка, а раніше у Де ля Фліза, котрий відзначив її ще у 19 ст.
2. Похід на ПЕДИНУ у складі Громадська Організація "інститут Розвитку Громад". Вдалий, оскільки наступне після нього обговорення у мерії дало підстави сподіватися, що заказнику на горі таки бути. За що я як промоутер теми страшенно вдячний всім причетним до розконсервації питання.
3. Пошуки МІСЦЯ МАСОВОГО РОЗСТРІЛУ ЦИГАН у 1942 році (http://surl.li/csabb). Фантастично, але завдяки моєму провіднику Богдан Поліщук і проведеній ним попередній роботі ми зразу пофіксили урочище, котре старі люди до цих пір знають під назвою "ЦИГАНИ" ЧИ "ЦИГАНСЬКІ МОГИЛИ".
Фантастичне місце, котре разом із хутором і корчмою Забара, оповіданням про битву між Січовими Стрільцями і "зеленівцями, хребтом між Дзюбівкою і Лукавицею під назвою "Вовча гора", містичними проваллями за нею, друїдським дубовим гаєм перед і літописною р. Форошнею - під, все це дає можливість по іншому зрозуміти західний Обухів.
Під час кількагодинної обсервації території Богдан показав себе не лише як його природній амбасадор, але і заохотив мене до поглиблення вивчення цієї нової/старої частини Обухова з її "Садами", Дзюбівкою і навіть завитої виноградом садиби у формі справжнього замку на одному з тамтешніх схилів.
Подорож була вдалою, власне, настільки, що дозволяє задуматися над пішохідним маршрутом, по котрому обов'язково треба водити жителів Піщаної і Школи. В першу чергу тих, хто вважає, що Обухів закінчується на стадіоні Мельника.
***
ВУЛИЦЮ КОВАЛЕВСЬКОЇ збираються перейменовувати. Вона цікава хоча би тим, що різко обривається. Як на карті, так і на місцевості. Обривається там, де у 1942 під кулями обухівських поліцаїв і зондер СС полетів у вирій цілий ромський табір.
Я не знаю чи можна, чи треба і як прив'язати цю подію до сучасної декомунізації/дерусифікації. Просто це єдине з чим тепер у мене тепер асоціюється ця вулиця.
