Джерело: phys.org, переклад: Мирослав Чайковський
Дослідники проаналізували 137 видів, які вважаються постраждалими від лисиць або котів, і виявили три основні слабкі місця в доказах:
Багато вимирань сталися до прибуття хижаків. Наприклад, 44% зникнень, пов’язаних із лисицями, і 20% з котами, могли відбутися до того, як ті з’явилися у відповідних регіонах.
Бракує даних про зв’язок між хижаками і зникненням видів. У понад 75% випадків не знайдено наукових досліджень, які б підтверджували причинно-наслідковий зв’язок.
Деякі види співіснували з хижаками століттями. Наприклад, східний смугастий бандикут жив із котами на материку понад 150 років, перш ніж зникнути.
Хоча для деяких видів, як-от brush-tailed rabbit rat (Conilurus penicillatus, прим. ред), є вагомі докази зв’язку з котами, в цілому, дані неоднозначні. Навіть у випадках, коли лисиці й коти вважаються високою загрозою, емпіричної підтримки часто не вистачає.
Також ставиться під сумнів теза, що австралійські тварини надто наївні, аби вижити поряд із лисицями й котами. Експерименти показали, що, наприклад, австралійські гризуни реагують на хижаків так само, як і їхні північноамериканські родичі.
Автори дослідження наголошують: вони не заперечують ролі хижаків, але кажуть, що доказова база надто слабка для однозначних висновків.
«Ми не доводимо, що лисиці й коти не винні, — ми лише показуємо, що докази не такі переконливі, як вважалося», — кажуть дослідники.
Тож питання — що ж тоді справжня причина зникнення австралійських ссавців — залишається відкритим. Це можуть бути лисиці й коти, а можуть бути зовсім інші чинники.
