Є близькі приклади - частина обухівського політикуму. А є далекі - І. Фаріон. Хоча ментально подібного між ними дуже багато.
Відтак, єдине, що мені одразу прийшло в голову після сьогоднішніх подій у Львові це улюблений Ольжич і його безсмертна "Робітня":
День — прямокутник матового шкла,
Велика грудка кинутого снігу.
На ясність дум. На маєстат чола.
На стіл просторий і розкриту книгу.Просте каміння — як прості слова,
Відбите світло — шелести і шуми, —
Вони звучать, мов мушля, що хова
Ще музику глибинної задуми.Чим заступити ці легкі рядки,
Прозору радість творчого спокою,
Річевість і упевненість руки?
Та вийдеш ти з затишного покою,І десь на розі, там, де ми берем
До рук газету, в поспісі зімняту,
Тебе розітне лезами сурем
Невблаганна екстаза АТЕНТАТУ.
ПС. При всьому несприйнятті політичних поглядів жертви замаху я впевнений, що практикувати цю традицію треба не на своїх, а на земляках Алєксєя Майлова. Хороша львівська традиція була.
