Міні-пекарня – український архетип, що живе на денці підсвідомості
16:00 21.04.2021
Реклама
Міні-пекарня – український архетип, що живе на денці підсвідомості

Мешканці невеликих райцентрів, таких, приміром, як Обухів, до цих пір пам’ятають як змінювалася споживча географія міста. До слова, ситуацію, про яку йдеться, можна назвати типовою, оскільки через її перебіг пройшли також обласні центри і почасти навіть міста-«мільйонники».

Ритейл і його еволюція в райцентрах

  • Зараз це явище називають «ритейлом», ще відносно нещодавно його повною мірою втілював ринок, він же базар. Саме базар виступав відправною точкою масових закупок їстівних припасів, приміром, на тиждень.
  • Згодом з’явилися МАФи, частина з котрих склала досить здорову конкуренцію базару, а частина інтегрувалася до нього у вигляді дещо відмінної від традиційних критих лав, форми.
  • Третій пункт споживчої еволюції містив всі ознаки революційного і згідно з окремими прогнозами мав поховати і базари і МАФи. Причина, котра спонукала до подібних висновків була проста: незрівнянно потужніша ресурсна база і зосередження практично всіх товарів в одному місті.
  • Відтак, одразу після появи мережі супермаркетів мали всі шанси посісти вершину споживчої піраміди містян. Минув якийсь час і навіть найбільш радикальні маркетологи з подивом з’ясували, що ринки І МАФи, це уособлення роздрібної торгівлі продовжують функціонувати поряд з представництвами великих мереж, зокрема, таких як «Сільпо», «АТБ», «Велмарт» тощо.

«Середньовіччя» повертається

Більше того, з часом почали з’являтися моноорієнтовані заклади, котрі або торгували однією групою товарів (крупи, риба, молочне тощо) або могли дозволити собі повний цикл від виробництва товару до його продажу. Такі, приміром, як обухівська пекарня "Boulangerie Montmartre", про роботу котрої ми розповідали відносно нещодавно.

Продаж лише певних груп товарів або їх виробництво згідно зі всіма правилами сучасного крафту дозволила спочатку застовбити, а згодом і розширити нішу, відому з часів середньовіччя. Її існування, власне кажучи є певним свідченням росту споживацьких можливостей українських громадян, оскільки не кожен може собі дозволити купувати гречку в одному магазині, молоко – в іншому, рибу – в третьому, а м’ясо лише у свого, так би мовити, м’ясника.

Подібний підхід з його споживчою диференціацією став основою для формування досить широкої і складної мережі соціальних контактів, не останню роль в розвитку котрих зіграло так зване «сарафанне радіо».

А ти чула, прямо в моєму будинку відкрилася унікальна міні-пекарня? Запах її продукції будить швидше за аромат кави, а смак нічим не відрізняється від бабусиного хлібу з пічки!

Хорошого багато не буває

Хтось розповість, інший послухає, а третій погуглить вечір-другий, а потім перейде за посиланням і ретельно крок за кроком вивчить як відкрити міні пекарню, скільки це коштує і для чого, власне кажучи потрібно.

І якщо відповідь на перші два питання досить фахово можуть дати експерти joinposter.com, мотивація підприємця справа більш делікатна, місяцями навіть інтимна.

І дійсно, для чого:

  • стояти з ранку до ночі з голови до ніг у борошні?
  • періодично обпікатися і тонути в глибинах невдалих кулінарних експериментів?

… якщо можна піти до супермаркету і вибрати з-поміж досить широкого асортименту хліб на будь-який смак?

  • Для чого вивчати матеріальну частину?
  • брати кредит чи позичати в друзів?
  • бігати по установам і отримувати дозволу?

… якщо можна жити в більш комфортному режимі консумента («того, хто споживає»)?

Причин для подібного досить. Втім, очевидно, що підходять вони лише представникам так званих пасіонаріїв. Тих, хто здатен подолати хронічну в наш час прокрастинацію і змінити свій суспільний статус з консумента-споживача на продуцента-виробника.

Того, хто здатен втілити українське уявлення про хліборобську націю, одним із символів котрої є міні-пекарня – український архетип, що живе на денці підсвідомості.

Власний бізнес, в основі котрого лежить генетична пам’ять предків, їх індивідуалізм і підприємницька жилка, а ще відчуття своєї місії, цієї соціальної відповідальності бізнесу – годувати людей.

Бо хто годує сьогодні, того пам’ятатимуть завтра.