Класична версія відсилає до нас праці І. Фундуклея, згідно з котрим вона має певний зв'язок з урочищем Філіповщина (Філонівщина), в котрому ніби-то була печера, а в ній жили розбійники ("злодії").
Печеру цю, згідно з ним, відкрили в 1845 і вже тоді вона була закинута.
Середня частина досить стрімка і малозручна, чого не скажеш про верх і низ, свого часу вкриті мережею хуторів від Обухова до Трипілля: Коржів, Вовка тощо. Один з них це "земля селян Філоненків", котра на карті Злодіївки цілком співпадає з позначенням ур. Філоленківщина на дещо ранішій триверстовці Шуберта.
Відтак, станом на сьогодні можна працювати з мікро-гіпотезою, згідно з котрою певна частина вже втрачених (ур. Коржів), маловживаних (Вовча балка) або діючих (Дівич-гора - в середні віки окремий від Трипілля хутір) топонімів вздовж плато Стінка походить від назв вже неіснуючих хуторів, а ті, в свою чергу - своїх власників.
До прикладу - значна частина властиво обухівських топонімів, кутків/ярів/"гір", прикладово, містить аналогічний персоніфікований мотив, характерний для ойконімів того часу.
Найпростіший приклад - ГОРА ПЕДИНА, ця похідна від імені чи прізвища Педина (у списках полку зустрічаються обидва варіанти) козака Полтавського полку Запорізького війська, котрий волею судєб (можливо, пана Мокієвського) і роботи на охороні Обухівського рентраншенменту чи фортпосту потрапив до Обухова, ймовірно, в середині 18 ст.під час розбудови лінії укріплень Рігельманом.
Але, останнє твердження спекулятивне, оскільки в тогочасних переписах це прізвище не зафіксоване і тому позиція вимагає ретельнішого вивчення.
