ОБУХІВ, як відомо, сукупне поняття. Колись ним називали системну взаємопов’язаних хуторів, згодом - село, селище, смт., місто, місто обласного значення. Сьогодні це центр величезного (більше Люксембурга, прим. ред.), Обухівського району.
Одне точно – Обухів не один, їх багато. Власне кажучи, у кожного він свій і разом – спільний. Сьогодні ми спробували дізнатися, яким же є Обухів секретаря Обухівської міської ради СЕРГІЯ КЛОЧКА.
***
Доброго дня, пане Сергію. Для початку розкажіть нашим читачам хто такий Сергій Клочко? Розкажіть про себе: родину, досвід, плани на майбутнє.
Я народився в Дніпропетровській області, в промисловому районі.
Після школи переїхав до Києва, потім армія, будівельний інститут. Відтак, за освітою я інженер-будівельник. Тому працював в будівельному комбінаті №1, який будував будинки для ККПК, мікрорайон №2.
У 1983 році постало питання залишатися в Києві і отримати «гостинку» чи переїжджати в Обухів і мати двокімнатну квартиру. Приїхав в Обухів, подивився – красиве, чудове місто, гарний ландшафт, скрізь ліс, недалеко річка.
Я зробив вибір, дружина підтримала і ми переїхали в Обухів. У 1985 році очолив Обухівський райсількомунгосп.
Потім якийсь час мешкав у республіці Комі, працював заступником директора ліспромгоспу, а потім начальником відділу капітального будівництва та проектування в «Печорліс».
У 1993 році після повернення в Україну мене запросили працювати в ТОВ «Ера», спочатку заступником директора, а потім понад 20 років обіймав посаду директора ПРАТ «Енергоремонтне підприємство «Ера». З 2013 року працював директором в ТОВ «ЛКЛ Проект» та очолив Обухівську організацію роботодавців. Був депутатом Обухівської районної ради.
Перед виборами в 2015 році очолював міську організацію політичної партії «Наш край», долучився до команди покійного Олександра Миколайовича (Левченко. О.М., екс-мер міста, прим.ред.) на тодішніх виборах. Згодом став депутатом Обухівської міської ради по мажоритарному округу і секретарем міської ради.
План на майбутнє у мене один: працювати над подальшим розвитком громади по раніше наміченому шляху, готувати громаду до виборів, що відбудуться після закінчення війни й забезпечити їх безумовний демократичний характер.
Балотуватися мені вже немає сенсу – для цього в громаді є молоде покоління, котре може дати місту більше ніж я.
Як для вас почалося повномасштабне вторгнення росії 24 лютого?
Прокинувся від вибухів. Стало зрозуміло, що це початок. Піднявся, взяв себе в руки, поїхав на роботу. Багато дзвінків: що робити? Чим допомогти? Куди йти? Перший день, другий день.
Організація, дислокація, військові, блокпости. Пісок везти туди, мішки дістати там. Люди створювали блокпости, робили «коктейлі». Виникали проблеми: магазини закриті, все зупинилось. Шукали можливості де пекти хліб, де взяти борошно, де взяти крупу.
Як забезпечити військових, які до нас доїжджали, розміщувати їх. Шукали матраци, каремати та все, що було необхідно. Допомагали з харчуванням.
Влада і громада разом зробили все, щоб вистояти. Будували захисні споруди, шукали ПММ, організовували харчування, формували ДФТГ.
Результат: з огляду на підготовку захисних споруд Київська обласна військова адміністрація нашу громаду визнала однією з кращих в області.
Ви стали очільником багатотисячної громади, що відчуваєте, адже тепер вся відповідальність лягла на Ваші плечі?
Я більше 20-ти років був керівником – тому «взяв рюкзачок і пішов вперед». Громада є, шляхи її розвитку визначені, змінювати їх ніхто не збирається. Головне наразі: працювати по законам воєнного часу і виконувати ті вимоги, які на сьогодні стоять перед нами. Важливим завданням є продовжувати забезпечувати нормальне функціонування у громаді теплопостачання, водопостачання, підтримувати благоустрій та безперебійну роботу освітніх та медичних закладів.
Найважливіше, це забезпечити населення укриттями, пунктами обігріву, щоб люди могли сховатись, зігрітися, мати зв’язок.
Зараз ці потреби частково виконані: пункти обігріву є і вони забезпечені всім необхідним: і генераторами, і булер’янами, є інтернет, є необхідний запас продуктів харчування.
А от з укриттями є проблема, особливо на великих мікрорайонах, адже коли вони будувались, ніхто не готувався до війни. Тоді не будували бомбосховищ, не було підвальних приміщень, куди б люди могли заховатись.
Ті ж підвальні приміщення в будинках, які можна використовувати як укриття, вже приведені в порядок. Ще будуть виділятись кошти на ремонтні роботи у вже функціонуючому укритті. Обстежуються підвальні приміщення ще в кількох будинках.
Але, на жаль, більшість підвальних приміщень не придатні для використання під укриття.
Є питання по навчальних закладах, аби вони працювали, повинні бути укриття. У більшості шкіл по місту їх облаштували, є дитячі садочки з підвальними приміщеннями, ми зробили укриття, але вони не повністю забезпечують садочки. У деяких відкрилось три групи, в деяких п’ять і вони просто всіх не вміщають.
(далі Сергій Миколайович детально розповідає про окремі обухівські ліцеї і дитсадки, втім, ми не публікуємо його пояснення аби не перезбуджувати обухівських «мисливців на наводчиків», котрі обов’язково побачать у цьому «зраду» вселенських масштабів).
Вам доводиться приймати непопулярні рішення. Як Ви реагуєте на критику?
Проекти рішень готуємо разом з колегами, депутатами, а потім виносимо на розгляд виконкому та сесії. На критику реагую спокійно – є різні точки зору і вони мають право на життя.
Щоб досягти злагоди іноді потрібно багато часу дебатувати. Тому, хтось погоджується, що саме так повинно бути і так правильніше для громади, а хтось – не приймає, або спеціально може проголосувати проти, в піку, як то кажуть. І це вже на їх совісті.
Критику я приймаю, але аналізую наскільки вона є об’єктивною.
Який найсильніший виклик був для вас за цей рік? Що було найважчим?
Сказати, що саме стало найважчим складно. Перше – це війна, а друге – смерть Олександра Миколайовича. Війна сильно вразила, і смерть міського голови також, тому що прийшла так швидко. Ніхто не думав, що так станеться, він був сильний, енергійний і на початку року все було нормально. Але війна дуже підкосила його здоров’я.
24 лютого 2022 він був на лікуванні. Втім, «злі язики» звинуватили його у тому, що він сховався, втік від війни. Практично з операційного столу він, покинувши лікування, добирався в Україну, і це також наклало свій відбиток. Ще вплинуло те, що під час пандемії Олександр Миколайович не міг лікуватись у спеціалістів, до яких звертався протягом багатьох років. Хвороба швидко прогресувала і ми все розуміли. Втім, все одно це було дуже складно пережити.
Які наразі є найболючіші проблеми у громаді? З чим виникають труднощі?
Найболючіші проблеми пов’язані, в першу чергу, із захистом населення. Це, знову ж таки, укриття, але ми над цим працюємо. Готували громаду до блекаутів - закупили генератори і все, що потрібно.
Якщо брати по галузях: комунальні підприємства працюють, місто забезпечується теплом, водою. Електроенергія, на жаль, не залежить від нас.
Освіта працює, все налагоджено. Якщо дитячі садочки та школи не приймають дітей, бо не забезпечені укриттями, то є альтернатива ходити до інших дошкільних та освітніх закладів. Шкільний автобус забезпечує перевезення дітей до шкіл.
Але найбільша проблема на даний час, на мою думку, - це медицина. Відповідно до медичної реформи Комунальне некомерційне підприємство «Обухівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» (ОБЛІЛ) повинна заробляти кошти на заробітну плату й медикаменти відповідно до пакетів послуг Національної служби здоров’я України. На жаль, сьогодні це завдання вони виконують не в повному обсязі.
Минулого року приїздив міністр МОЗ пан Ляшко. Він із зошитом, з ручкою в руках сам порахував, яким чином наша лікарня повинна заробляти кошти, як вона повинна жити з нового 2023 року, але, на жаль, не всі його рекомендації були втілені в життя.
Обухівська міська рада зі свого боку зобов’язана та надає кошти на відшкодування комунальних послуг лікарні і планує виділення коштів на капітальні ремонти й придбання медичного обладнання.
По роботі лікарні потрібно робити висновки і приймати окреме рішення, аби вона могла функціонувати, і в подальшому по можливості стала кластерною лікарнею. Війна трішки призупинила дію медичної реформи, але в подальшому будуть створені кластерні лікарні. Якщо ми не будемо надавати медичні послуги на високому рівні, не будемо фінансово незалежними, наша лікарня не зможе захистити свій статус і частину пакетів послуг, які на даний момент надаються населенню, у нас заберуть, НСЗУ їх не буде проплачувати.
Тому ми вивчаємо це питання, консультуємося.
З чим пов’язані такі проблеми в Обухівській БЛІЛ?
В основному – це менеджмент. Керівник лікарні повинен шукати можливість, яким чином заробляти кошти та збільшувати якість і кількість медичних послуг, щоб додатково в лікарню могли звертатися мешканці й з інших територіальних громад. Зараз пацієнти ідуть у приватні клініки та лабораторії. Їздять у Київ, платять великі кошти, а в лікарні стоїть новітнє обладнання, яке практично не використовується.
Ми йдемо назустріч: міська рада забезпечує відшкодування комунальних послуг, а також наше завдання – виділити кошти на медичне обладнання, щоб воно використовувалось і приносило прибуток лікарні на своє утримання. Станом на сьогодні лікарня подала заявку на закупівлю медичного обладнання на суму 18 млн., але ми чекаємо, щоб керівниця закладу підготувала і захистила бізнес-план, пояснила на що саме будуть витрачатись кошти.
Міська рада готова до співпраці, ми плануємо виділити кошти на ремонт першого і другого поверху поліклініки, відкрити в Обухові пологове та інфекційне відділення. Величезні плани, і зараз все залежить від керівництва лікарні.
Чи співпрацює в даний час Обухівська міська рада з іноземними партнерами? Якщо так, то які країни підтримують громаду і як саме?
Найкращі стосунки у нас з німецьким містом Радебойль. Цьогоріч виповнюється 24 роки, як ми з ними підписали договір. Вони приїздять до нас як додому, ми - до них.
Партнерські відносини у нас були і в галузі культури, освіти, медицини, це і волонтерство. Дуже тісні відносини між пожежними службами, вони як брати. Коли почалася війна німці відгукнулись одні з перших, прийняли наших мам з дітками, відправляли нам гуманітарну допомогу. Привозили медичні препарати, продукти харчування, засоби гігієни, генератори. Подарували два стоматологічні кабінети, які ми монтуємо в стоматологічній поліклініці. Для організації комп’ютерного класу в ліцеї №5 надіслали ноутбуки. Також отримали грошову допомогу, яку ми направили на закупівлю обмундирування для ДФТГ. Ще готують партію генераторів, додатковий стоматологічний кабінет й інше.
Вчасною та необхідною допомогою на початку війни для жителів громади – мам з дітками стала підтримка польського міста-побратима Бенджіна, яке радо приймало в себе декілька груп дітей з Обухівської громади. Італія зустрічала обухівські родини, які мають діток з інвалідністю. Для них були створені хороші умови проживання та всебічна підтримка.
Також варто згадати друзів з Румунії, які спільно з румунським та німецьким благодійними фондами вже втретє привозили до нашої громади гуманітарні вантажі з продуктами харчування, засобами гігієни, медикаментами та медичним обладнанням.
Велика подяка за вагому співпрацю та допомогу усім, хто нам допомагав. Разом до перемоги!
Бюджет Обухівської громади. Які пріоритетні напрямки?
Бюджет громади ми прийняли в грудні минулого року. У цьому місяці ми плануємо розподілити частину вільних лишків на забезпечення життєдіяльності громади. У нас є відповідні програми, і найпріоритетніші на сьогоднішній час – це програма з надзвичайних ситуацій та програма національного спротиву.
Плануємо кошти на укриття, на утримання ДФТГ, на допомогу нашому батальйону тероборони. Територіальному центру комплектування направляємо субвенцію для підвозу мобілізованих до військових частин. Також виділяємо кошти на поточне утримання доріг.
На найближчій сесії плануємо прийняти рішення доплати відсотків за престижність освітянам.
Разом з тим, ми маємо можливість виділити кошти на будівництво та капітальні ремонти об’єктів, але Постанова Кабміну №590 обмежує фінансування під час дії воєнного стану.
***
Звичайно, цю розмову можна було би продовжувати і продовжувати. Втім, наша редакційна задача полягає у точковому визначенні пріоритетних напрямів роботи виконавчої влади. Будемо сподіватися, відповіді секретаря Обухівської міської ради Сергія Миколайовича Клочка справилися з нею.
