Навіть небо плакало: до небесного війська доєднався багатодітний батько з Обухова

Олександр - глава великої родини, яку вони створили разом з дружиною Ларисою Борисівною у 2001 році, виховавши семеро дітей.

Повідомляє прес-служба Обухівської міської ради.

Життя мужнього Захисника рідної неньки-України обірвалося 12 квітня 2024 року біля с. Пречистінка на Донеччині.

Вишинський Олександр Валерійович

• Народився 25.12.1976 р. у с. Витачів Обухівського району. Тут же пройшли його дитячі роки. Потім родина оселилася в Обухові.
• Навчався Саша в ЗОШ №3, потім здобув освіту в Профтехучилищі м. Українка за спеціальністю слюсаря-зварювальника.
• Тривалий час працював за цією спеціальністю на СТО в м. Обухові.
• Далі в 1995 році була служба в лавах армії, під час якої Олександр закінчив навчальний центр та отримав військове звання сержанта. Під час військової служби Олександр виконував бойові завдання в Югославії. Тривалий час ця інформація була засекреченою, тому що він мав військову посаду - зв'язківця, який працював із секретними даними.
• Під час даної служби отримав поранення в ногу, після чого до своїх військових обов'язків не повернувся.Продовжував працювати за фахом - слюсарем. Потім був на керівних посадах на складах у Києві.
• А з 2012 року й до останнього часу пропрацював на Київському картонно-паперовому комбінаті на посадах, пов'язаних з налаштуванням машинного обладнання.
• У перші дні повномасштабної війни старший син Олександра Борис пішов добровольцем до свого підрозділу, у якому воював ще з 2014 року в АТО бойовим медиком.
• Брат Олександра Петро, який з 2015 року також воював в АТО та був артилеристом прибув до свого військового підрозділу на східні рубежі країни.
• Олександр же спочатку потрапив до Бориспільського аеропорту, де займався забезпеченням особового складу льотного підрозділу.
• Згодом приймав участь в обороні Києва та захисті аеродрому в Борисполі. У цей час його син Борис також відбивав ворога на підступах до столиці, перебуваючи в Мощуні Бучанського району та займався евакуацією 300-х.
• Після звільнення Київщини Олександр забезпечував різні підрозділи провізією та бойовим комплектом.
• Далі потрапив на Херсонський напрямок, де вивозив поранених та полеглих бійців. Під час однієї з таких небезпечних поїздок він разом з побратимами потрапили під мінометний обстріл. Було пошкоджено автомобіль, і на жаль, не всі поранені вціліли. То була одна з найстрашніших евакуацій.
• У 2023 році Олександр перейшов до 58-ї мотопіхотної бригади 13-го окремого батальйону на Вугледарський напрямок на Донеччині.

За мужність, патріотизм та високу громадянську позицію під час оборони Києва Олександр був нагороджений медаллю "Честь. Слава. Держава".