Джерело: Чорнобильський Радіаційно-екологічний Біосферний Заповідник
Гайно білки має кулясту форму і будується високо на деревах між надійними гілками. Зовні воно виглядає як міцна конструкція з гілок, листя та моху, а всередині вистелене м’якими матеріалами — травою, корою, мохом. Така споруда не лише захищає від негоди, а й ускладнює напад хижаків. Білка може легко втекти зсередини, тоді як, наприклад, куниця не здатна швидко прорватися крізь щільні гілки.
У різні пори року вивірки змінюють функціональність своїх гнізд. Весною й влітку активно будують та ремонтують, готуючись до розмноження. Восени — утеплюють, щоби пережити зиму. Гайно також слугує коморою — білки ховають там горіхи, насіння та інші припаси. Цікаво, що білка зазвичай має кілька гнізд: основне використовується 4–7 місяців, решта — резервні.
У зоні відчуження вивірки особливо численні в дубняках та на територіях покинутих сіл, де ростуть здичавілі горіхи. Часто вони влаштовують гнізда навіть у покинутих будинках.
У господарських лісах, де не вистачає природних дупел, білкам допомагають — встановлюють гніздові скриньки. Наприклад, у Польщі існує понад 25 типів таких ящиків, розроблених для птахів і дрібних ссавців. Це частина програм зі збереження виду, особливо у регіонах, де вивірка зазнає тиску з боку сірої білки — інвазійного виду.
В Україні ж популяція білки є стабільною, тому масове встановлення гніздових скриньок не практикується. Проте досвід інших країн доводить, що навіть невелика допомога дикій природі має значення — вона зберігає екосистеми, в яких білка відіграє важливу роль.
Фото: Денис Вишневський, Чорнобильський заповідник.
