Про це йдеться у дописі на сторінці Хронік Обухова.
- Українське фентезі як українське вино - читати (пити) можна, але очікувати на відкриття не варто.
Згадки короткі і мало чого варті.
Втім, до цього рідний край виринав лише у "Кагарлику" Шинкаренка і останній книжці Дереша, - зауважив автор.
- В 1913 в Обухові були церкви і синагоги, ставки і замки, сади і сінокоси. Було де сховатися.
"Лазарус" Тараторіної - класичне підтвердження цієї точки зору.
Із цікавого - в ньому двічі згадується про Обухів. Там нібито переховувався (чи служив) один із головних героїв книжки, київський вовкулака-поліцейський, - додав він.
