Пошук

Обухівські дороги і "Трипільський гостинець"

Обухівські дороги і "Трипільський гостинець"
PR Публікація розміщена на правах реклами

Про них писав Малишко у своїх «Сонетах обухівської дороги». Містичне відчуття цієї дороги (здається, що на маршруті ти не один і на тебе дивляться) виникає після тривалого, довжиною у кілька років одиночного тиняння ґрунтовками довкола міста.

Особисто я був вражений, коли під час однієї з міні-експедицій знайомий вказав на особливість центральної дороги по вулиці Київській на карті 1924 року, а старожил згодом підтвердив це припущення (дорога між Центром і Школою не завжди йшла прямо).

Була дорога з карти 1837 року, яка стартувала прямо з Вовчої гори вниз. Зараз важко зрозуміти як подібний спосіб пересування, так і доцільність в ньому.

Є тракт, котрий проходить між Руховим яром і Зеленою горою. Йому, згідно з картографією, щонайменше 100 років, може більше. Зараз він маловживаний, але, попри щорічну оранку видний як дуже нечастим перехожим, так і на супутникових знімках.

Втім, очевидно, що історичні дороги, шляхи, стежки і тракти Обухова як цілісний комунікаційний каркас міста ще вимагають свого дослідження.

ІСТОРИЧНІ ДОРОГИ

Що стосується історії, Обухів ніколи не стояв на перетині надзвичайно важливих торгівельних шляхів. Принаймні, тих, котрі зафіксовані в середньовічній історії і мають власні назви.

Більшість з них так чи інакше були кінцевою, початковою чи проміжною точкою мали Трипілля і проходили повз Обухів.

Здебільшого по східному (між долинами рік Красної і Кобрини) або північному краю сьогоднішнього Обухова.

До першого, згідно з КНИГОЮ КИЇВСЬКОГО ПІДКОМОРСЬКОГО СУДА (1584 – 1644) могли належати

1. «Фастівський гостинець» і

2. «Ходорківська дорога».

Прикметна ознака обох – вал біля дороги. А ним історично міг бути лише «Довгий вал», котрий йшов з Трипілля в бік Василькова і залишки котрого ніби-то фіксувалися Антоновичем (?) ще у 19 ст. під назвою «валок». Крім цього, він є, як мінімум, на 2 картах (17 і 19 ст) і як операційна одиниця у дослідника Змієвих валів, Бугая.

Ще є місце, до котрого сходилися дороги з Копачева і Германівки. На ньому стояв т. зв. Обухівський замок (робоча назва) кінця 16 – поч. 17 ст. авторства Януша Острозького.

Можливо, там же був збудований ним Новий Обухів. Драна гора це, Козарів шпиль чи якась інша – відповіді немає. Є лише частково дешифрований «лист орендовий» цього замку з його надзвичайно скупою топонімікою. Тому питання відкрите як рот дитини, котра перший раз в зоопарку побачила жирафа.

Ну і третя дорога, ймовірно, найвідоміша в історії тутешніх манівців (за іронією проходила біля р. Манка).

Це ТРИПІЛЬСЬКИЙ ГОСТИНЕЦЬ

Станом на сьогодні я не сильно стараючись знайшов 3 джерела з його описанням. А це значить, що є й інші, що тема рідкісна, але, не дефіцитна.

Отже,

ДЖ1 стосується 16 ст. На карті видно «київську частину» гостинця

У праці «ЦЕРКОВНЕ І МОНАСТИРСЬКЕ ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ НАВКОЛО КИЄВА НАПРИКІНЦІ ХV – У ХVІ ст.» Віталій Козюба пише:

Трипільський гостинець розпочинався біля верхів’я Наводницької балки і йшов уздовж Перепелич долини, якою протікала р. Бусівка, до гирла р. Либідь,де по греблі млина Михайлівського Видубицького монастиря пересікав річку і далі вздовж підніжжя корінного берега Дніпра прямував до р. Віта і далі на Трипілля.

Саме ним скористалась у 1593 р. київська міська делегація на чолі з Йосипом Верещинським і князем Кириком Ружинським, коли вийшла на зустріч козацькому загону і перестріла його в усті Либеді. Під час своєї подорожі Е. Лясота на початку травня 1596 р. не зміг проїхати з Трипілля до Києва цим шляхом, оскільки “вода прибула і річка була велика”, і тому, щоби дістатись міста, змушений був повертатись майже до Василькова.

Траса гостинця до Либеді проходила або долиною Перепелич, де зараз вул. Бойчука (кол. Кіквідзе), або, скоріше, нагорною частиною Звіринця, спускаючись до заплави через долину Кузовища, відому під цією назвою з ХVІІ ст. (вул. Тимірязєвська), пише автор.

ДЖ2. Початок 20 ст (1928, здається). Леонід Добровольський «КОЛИШНІЙ НАДДНІПРЯНСЬКИЙ ОБОРОННИЙ ВАЛ ПІД КИЄВОМ (Мриги-Конча).

Пізнавальна праця, котра дуже живописно описує зараз майже втрачену заплаву Дніпра, обриси котрої на картах місцевості більше всього нагадують одне, надзвичайно велике болото від Видубичів до Трипілля повз Обухів. Саме на його території зараз розташовані Трипільська промзона і заказник "Гощів".

Що стосується властиво Трипільського гостинця, в праці він згадується кілька разів (авт. правопис збережено), зокрема:

1. ... так званий Київо-Трипільський шлях зазначену просторінь ділить на дві неоднакові розміром та різні з природничого погляду частині:

а) східню, наддніпрянську, низову, що її складають переважно луки та що дізнає на собі взагалі, особливо підчас повени, впливу од близькосте могутньої ріки, та

б) західню, що її складають порівнюючи вищі дюнні поклади, які з заходу й сходу кінчаються звичайно невисокими узгір’ями понад одною або другою (то

то східньою чи західньою) сусідньою лукою.

2. Цілком піскову, вкриту переважно лісом-бором, цю західню частину зазначеної сторони мало не цілком облямовує лінія згаданої польової дороги від Київа на Трипілля, а з заходу — инший подібний, що сходиться з нею трохи на південь від с. Литовської Віти, „шлях“, або трахт од Київа на м-чко Обухів.

***

Ну і остання історія хронологічно акурат серед двох попередніх. Коротко – це ВИПИС ІЗ ГРОДСЬКИХ КНИГ КИЇВСЬКОГО ВОЄВОДСТВА ЗА 1622 рік.

В ньому є згадка про «гостинець» між Києвом і Трипіллям, а також обгризений собаками труп без голови при дорозі. Одним словом готовий середньовічний детектив. Бери і пиши.

***

СКРІНИ:

1. Уривок з карти «Церковні володіння навколо Києва у XVI ст. Центральна частина (до статті В. Козюби ««ЦЕРКОВНЕ І МОНАСТИРСЬКЕ ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ НАВКОЛО КИЄВА НАПРИКІНЦІ ХV – У ХVІ ст.»).

2. Карта «Наддніпрянщина на південь від Києва» зі статті Леонід Добровольськи «КОЛИШНІЙ НАДДНІПРЯНСЬКИЙ ОБОРОННИЙ ВАЛ ПІД КИЄВОМ (Мриги-Конча).

3. ВИПИС ІЗ ГРОДСЬКИХ КНИГ КИЇВСЬКОГО ВОЄВОДСТВА ЗА 1622 рік (Документальна спадщина Свято-Видубицького монастиря 17-18 ст).

Читайте також: