Джерело: phys.org
Види, інтродуковані людиною, є однією з основних причин глобального зниження біорізноманіття—вони частково відповідальні за зникнення 60% видів упродовж останніх десятиліть. До інтродукованих видів Центральної Європи належать бурий щур, муфлон і американська норка.
Однак нове дослідження біологів із Віденського університету та Університету Ла Сапієнца в Римі показує, що деякі з цих інтродукованих видів самі перебувають під загрозою у своїх рідних ареалах. Результати дослідження опубліковані в журналі Conservation Letters.
Глобалізація сприяє переміщенню багатьох видів у нові частини світу. Інвазивні види можуть витісняти місцеві види через конкуренцію або передавати нові хвороби. Але водночас деякі з цих видів знаходяться під загрозою в рідних середовищах.
Це створює "парадокс збереження": слід захищати інтродуковані популяції видів, що перебувають під загрозою у своїх рідних ареалах, чи боротися з ними?
У дослідженні було проаналізовано 230 інтродукованих видів ссавців. З них 36 виявилися під загрозою у своїх рідних середовищах. Прикладом є макака чубата, чисельність якої скоротилася на 85% у її рідному середовищі на Сулавесі, але вона стабільно живе на інших островах Індонезії.
Дослідники зазначають, що включення інтродукованих популяцій у глобальні оцінки ризику зникнення може знизити рівень загрози для 22% видів. Це підкреслює важливість інтродукованих популяцій для виживання деяких видів.
Водночас такий підхід має ризики: наприклад, може зменшитися увага до захисту популяцій у рідних середовищах.
"Основний фокус має залишатися на захисті видів у їхньому природному середовищі,"—зазначає Франц Ессл, один із провідних авторів дослідження.
Ця дилема вимагає ретельного зважування переваг і ризиків. Збереження природи стикається з новими викликами, які є "відбитком глобалізації розповсюдження видів".
