
Тим, для котрих Обухів закінчується на стадіоні Мельника, а візуальне сприйняття території є «архітектурноцентричним».
На мою ж скромну опінію за стадіоном Мельника Обухів лише починається – рустикальний і одноповерховий, він наділений іншим шармом і повниться історіями, котрі відрізняються від сторітелінга урбанізованого за останні 30-40 років урочища Піщане.
По суті, це "інший" Обухів, а точніше «обухови», котрі з огляду на туристичний потенціал можна розділити на кілька робочих географічних кластерів в долині р. Кобрина.
Повторюся, йдеться не про комерційний абощо інтерес, а виключно просвітницькі, адаптовані під локальні потреби, маршрути.
Пару років тому, глибокою зимою ми з Богдан Левченко і Павел Титоренко здійснили глибокий похід глибоким снігом в глибину «історичного серця» Обухова, котре в робочій версії звучить як гора «Козарів шпиль», а в археологічній - багатошарова археологічна пам’ятка Обухів 2.
• Зустрілися на «Сокарі», піднялися по Перехресному валу до його перетину з маркером Довгого ("середньовічний оборонний пояс").
• Справа від дороги поговорили про все те ж ур.Тишківщина з 19 ст. і особливості розселень представників київської археологічної культури раніше, але там же.
• Попереду зауважиди історію про збудовану залізничну станцію 1914, здається австрійцями.
• Далі звернули на ґрунтовку і вийшли до місця, де ДО ЦИХ ПІР зберігся фундамент (залишки) Зеленої корчми на Зеленій горі. Тієї самої, котра, згідно з доком за 31 грудня 1847 року by Oleksandr Gerzhan була збудована Обухівською економією і належала власне БЕРДЯЄВИМ.
• Потім ми довго йшли по Остаповій долині («урочище Панське») до того, шо в часи тих же Бердяєвих називалося Княжими садами ("Панський ліс"). В однойменному лісі обсервували (наскільки дозволяв сніг) також фундамент і шось схоже на лаз до льоху хати лісника з карти 1921 року.
• Залишили за спиною ур.Вовчий хутір з його скіфським поселенням і останнім обухівським курганом (Обухів – 5) і ярами-долами, вилізли на власне Козарів шпиль з боку того самого зарубинецького городища.
***
Додому я дійшов смертельно втомлений і щасливий в стані, близькому до того, що Судзукі називав «негативним» (коротким) самадхі («просвітлінням»).
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКІВ.
Ми не можемо сформувати історичний образ Обухова у стороннього глядача в ситуації, коли не здатні зробити це по відношенню до більш залученої одиниці – власних земляків.
Відтак, станом на сьогодні є 3 способи, котрі дозволяють переформатувати культурну матрицю різномаїтих жителів Обухова і сплавити їх в одну, інклюзивну громаду, об'єднану спільною долею.
Це лекції, відео і походи. Перманентна апеляція не лише до спільного теперішнього (екзистенційний вимір війни), майбутнього (розбудова громади після неї), але і минулого – універсальної платформи, у заплавній долині котрої тисячоліттями зростала грибниця під назвою «Обухів».