Перспективи кластеризації внутрішнього туризму в Обухові

Тим, для котрих Обухів закінчується на стадіоні Мельника, а візуальне сприйняття території є «архітектурноцентричним».

На мою ж скромну опінію за стадіоном Мельника Обухів лише починається – рустикальний і одноповерховий, він наділений іншим шармом і повниться історіями, котрі відрізняються від сторітелінга урбанізованого за останні 30-40 років урочища Піщане.

По суті, це "інший" Обухів, а точніше «обухови», котрі з огляду на туристичний потенціал можна розділити на кілька робочих географічних кластерів в долині р. Кобрина.

Повторюся, йдеться не про комерційний абощо інтерес, а виключно просвітницькі, адаптовані під локальні потреби, маршрути.

1. ЯБЛУНЕВИЙ. Це, в першу чергу, витоки Кобрини, її корінний мис Вершина, балтська топоніміка та історії про місцеві кургани (Плоска, Куликівська, Кип’ячівська, Буртова могили, Могилянський городок, відтинок Змієвих валів на Васильків, «Комендантський ліс»/Панський яр, культові криниці тощо.
2. АВТОСТАНЦІЯ. Безумовно, це історія довкола гори Городок з її фортецями, церквами, кладовищами, підземеллями тощо.
3. СТАРИЙ ЦЕНТР. Крім історій про церкву Бердяєвих, "козацький хрест", школу Малишка, Базарну площу, поступову забудову з 60-х минулого століття, в ньому є 3 музеї (державний, народний, Малишка). Можливо до його ареалу варто «паровозиком» приліпити історію обухівського штетлу (синагог, торгових рядів, Юдиної гори, єврейського кладовища), урочища Циганські могили і метафізику Вовчої гори.
4. ТРИКУТНИК "Куцина гора – Рухів яр – гора Педина". По суті, це коло довкола Гайдамацького яру, котре дозволяє, крім іншого, візуалізувати «ранньослов’янські гнізда» (3-8 ст н.е) і розповісти про них, готські бумбони і сарматські святилища.
5. ЗЕЛЕНА ГОРА (або те, шо зараз називають нею) з її стежками, можливими залишками дубового гаю Бердяєвих, пізнішими терасами з ними і урочищем Тишківщина з його багатошаровою археологією Обухова 4.
6. Ще є ЗАХІДНИЙ маршрут від власне Школи-Піщани в бік Нещерова (піщані дюни, урочище Триджерелівка, Мар’їна гірка, зарубинецьке городище, залишки Гощева) і фантастична історія про палео-катастрофу Дніпра в цих краях. Ну і трошки про таценківський мезоліт на видноколі.
7. І до ГОЛОВНОГО.

Пару років тому, глибокою зимою ми з Богдан Левченко і Павел Титоренко здійснили глибокий похід глибоким снігом в глибину «історичного серця» Обухова, котре в робочій версії звучить як гора «Козарів шпиль», а в археологічній - багатошарова археологічна пам’ятка Обухів 2.

• Зустрілися на «Сокарі», піднялися по Перехресному валу до його перетину з маркером Довгого ("середньовічний оборонний пояс").

• Справа від дороги поговорили про все те ж ур.Тишківщина з 19 ст. і особливості розселень представників київської археологічної культури раніше, але там же.

• Попереду зауважиди історію про збудовану залізничну станцію 1914, здається австрійцями.

• Далі звернули на ґрунтовку і вийшли до місця, де ДО ЦИХ ПІР зберігся фундамент (залишки) Зеленої корчми на Зеленій горі. Тієї самої, котра, згідно з доком за 31 грудня 1847 року by Oleksandr Gerzhan була збудована Обухівською економією і належала власне БЕРДЯЄВИМ.

• Потім ми довго йшли по Остаповій долині («урочище Панське») до того, шо в часи тих же Бердяєвих називалося Княжими садами ("Панський ліс"). В однойменному лісі обсервували (наскільки дозволяв сніг) також фундамент і шось схоже на лаз до льоху хати лісника з карти 1921 року.

• Залишили за спиною ур.Вовчий хутір з його скіфським поселенням і останнім обухівським курганом (Обухів – 5) і ярами-долами, вилізли на власне Козарів шпиль з боку того самого зарубинецького городища.

***

Додому я дійшов смертельно втомлений і щасливий в стані, близькому до того, що Судзукі називав «негативним» (коротким) самадхі («просвітлінням»).

ЗАМІСТЬ ВИСНОВКІВ.

Ми не можемо сформувати історичний образ Обухова у стороннього глядача в ситуації, коли не здатні зробити це по відношенню до більш залученої одиниці – власних земляків.

Відтак, станом на сьогодні є 3 способи, котрі дозволяють переформатувати культурну матрицю різномаїтих жителів Обухова і сплавити їх в одну, інклюзивну громаду, об'єднану спільною долею.

Це лекції, відео і походи. Перманентна апеляція не лише до спільного теперішнього (екзистенційний вимір війни), майбутнього (розбудова громади після неї), але і минулого – універсальної платформи, у заплавній долині котрої тисячоліттями зростала грибниця під назвою «Обухів».